Топонімічні головоломки Кам’янського: чому сучасні мешканці не орієнтуються там, де старші не заблукають?

У Кам’янському триває поступове зникнення неофіційної, але добре відомої місцевої топоніміки. Відома журналістка та краєзнавиця Любов Алексієвська звернула увагу на це явище у своїй публікації, яка ілюструє, наскільки змінилися орієнтири в міському просторі.

Читайте також: Зустрінемося на БАМі: народні назви відомих місць Кам'янського (перша частина)

Ще кілька десятиліть тому мешканці легко домовлялися про зустріч, називаючи умовні точки: «біля Марічки», «у Фіалки», «в Ландиші» або «в Лакомці». Ці назви належали популярним магазинам, кафе чи павільйонам, які стали важливою частиною неформальної карти міста.

Читайте також: Зустрінемося на БАМі: як жителі називають відомі місця Кам'янського (друга частина)

Наприклад, у минулому такі фрази були цілком зрозумілими:

«Давай зустрінемося біля Марічки!»

«Це там, де Аврора і Світоч?»

«Ні, біля Фіалки!»

«А Щастя вище від Супутника…»

Такі топоніми виконували роль орієнтирів, часто більш ефективних, ніж офіційні адреси. Особливо серед старшого покоління. Вони дозволяли безпомилково знайти потрібне місце, адже були пов’язані з емоціями, щоденним життям, побутом.

На противагу цьому сучасна картина, за спостереженнями журналістки, виглядає інакше. Активне поширення торгових мереж та закладів з уніфікованими або функціональними назвами, часто написаними латиницею, створює нові "топонімічні головоломки" для сучасних містян. 

Зараз же на зміну цим образним назвам прийшли стандартизовані «АТБ», «Варус», «Будинок пива», «Алкомаг», «ВінаМір», які не несуть локального колориту й швидко змінюються, не залишаючи по собі жодного сліду в пам’яті містян.

Читайте також: Зустрінемося на БАМі: народні назви відомих місць Кам'янського (закінчення)

Любов Алексієвська підкреслює, що сучасна урбаністична мова міста стала менш людяною, а втрати в локальній топоніміці — це не просто зміни в назвах. Це втрата частини історії, культури та ідентичності.

Таким чином, збереження топонімічної пам’яті — це не лише ностальгія. Це можливість краще зрозуміти місто, в якому ми живемо, і відновити емоційний зв’язок із його простором.