Михайло Лобко - видатний бандурист з Кам'янського, що прославив українське кобзарське мистецтво

6 вересня 2024 року минуло 109 років від дня народження Михайла Сергійовича Лобка — заслуженого артиста України та одного з найвідоміших українських бандуристів ХХ століття. Його ім'я пов'язане з розвитком і популяризацією бандурного мистецтва, яке й досі є невід'ємною частиною української музичної культури, пише mis.dp.ua.

Михайло Лобко народився у 1915 році в Кам'янському (на той час — Дніпродзержинськ) у звичайній робітничій родині. Попри те, що його дитинство припало на роки індустріалізації, захоплення музикою і бандурою стало для нього головною пристрастю. Вперше гру на бандурі він почав опановувати завдяки своєму батькові, який також був любителем народного музичного мистецтва.

Читайте також:"Гіппократ" Каметсталі - видатна людина, яка радикально змінила долю Кам'янського

Однак шлях до музичної кар’єри був непростим. Спершу Михайло здобув технічну освіту — закінчив фабрично-заводське училище, а пізніше, у 1936 році, закінчив вечірній робітфак металургійного заводу. Працюючи на виробництві, він паралельно навчався музиці в місцевому музичному училищі та брав участь у самодіяльній капелі бандуристів при металургійному заводі.

Його музична обдарованість швидко знайшла визнання. У 1937 році 22-річний Лобко став лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів-виконавців естради, що стало початком його професійної кар'єри як соліста-бандуриста. Він не лише виконував українські народні пісні та твори вітчизняних і зарубіжних композиторів, а й створював власні композиції та аранжування, які здобули велику популярність серед слухачів. Його фантазії на теми народних пісень були особливо улюблені публікою.

Проте Михайлові Лобку довелося тимчасово відкласти свою музичну діяльність через Другу світову війну. Під час бойових дій він служив в армії. Після звільнення Кам'янського від німецько-фашистських окупантів у 1944 році він повернувся до рідного міста. У 1946 році він очолив Капелу бандуристів при Палаці культури металургів, якою керував протягом майже 20 років — до 1964 року. Ця капела під його керівництвом стала важливим культурним осередком міста.


Читайте також:Видатні сини Кам'янського: Роберт Лісовський – автор емблем Пласту, ОУН і Lufthansa

Окрім виконавської діяльності, Лобко був відданий педагогічній роботі. З 1954 року він працював у дитячій музичній школі № 1 у Кам'янському, де викладав гру на бандурі та проводив майстер-класи для молодих виконавців. Багато його учнів згодом стали відомими бандуристами і продовжили традиції українського народного мистецтва.

Його внесок у розвиток бандурного мистецтва та кобзарської традиції відзначався не тільки в Україні, а й за кордоном. У 1971 році йому було присвоєно звання "Заслужений артист України". Окрім концертної та викладацької роботи, Михайло Лобко також публікував праці на тему кобзарства, зокрема "Виховна робота в самодіяльному колективі" (1954), "Дорогу бандурі" (1963), "Збірник пісень кобзарів" (1964). Його роботи досі використовуються музичними педагогами в Україні.

Навіть у пізні роки Лобко не полишав активної творчої діяльності, виступаючи з концертами та продовжуючи педагогічну роботу. Його вклад у розвиток української культури залишається вагомим, а пам'ять про нього живе в серцях тих, хто продовжує традиції українського бандурного мистецтва. Помер Михайло Лобко 24 липня 2001 року в рідному Кам'янському, залишивши після себе значний спадок як виконавець, педагог і композитор.

Його життя є прикладом відданості мистецтву, яке стало символом національної ідентичності України.

Раніше ми писали, що у Кам’янському презентували книгу видатного тренера-шашкиста Юрія Єрмакова .