Кам'янське — місто, яке звикли сприймати через призму заводських труб на обрії. Але за цим промисловим фасадом ховається чимало історій, які здивують навіть тих, хто прожив тут усе життя. Зібрали десять фактів про Кам'янське — від назви, яку місто носило далеко не завжди, до легенди, що врятувала бронзового на вигляд пам'ятник від нацистів.
1. Місто тричі змінювало назву
Кам'янське існує як поселення приблизно з 1750 року — тоді це було козацьке село. У 1936-му радянська влада перейменувала його на Дніпродзержинськ, на честь Фелікса Дзержинського, одного із засновників ВНК. Лише у 2016 році, в рамках декомунізації, місту повернули історичну назву. Ми вже детально розповідали, чому це сталося саме так.
2. За 25 років воно виросло у 20 разів
У 1888 році, коли литовський шляхтич Ігнатій Ясюкович очолив Дніпровський металургійний завод, у Кам'янському жило близько двох тисяч людей. До 1913-го населення перевищило сорок тисяч. Ми писали про те, як саме йому вдалося перетворити занедбане будівництво на промислову столицю.
3. Напередодні Першої світової завод давав 14% металу всієї імперії
Темпи зростання виробництва були настільки стрімкими, що сучасники порівнювали Дніпровський завод із підприємствами Генрі Форда у США. До 1914 року тут працювало майже 15 тисяч робітників, а сам завод виробляв 14% усього чавуну, сталі й прокату Російської імперії.
4. Пам'ятник Прометею пережив нацистів через банальну помилку
Під час Другої світової війни окупанти спробували підірвати пам'ятник Прометею на площі Свободи, сподіваючись переплавити його як бронзовий. Виявилося, що скульптура зроблена зі звичайного чавуну — і працівники трамвайного депо встигли сховати її від переплавлення. Про це та інші локації ми розповідали в добірці найцікавіших місць міста.
5. У міста є власне озеро глибиною 40 метрів
Блакитне озеро, більш відоме як Єлизаветівський котлован, утворилося випадково — під час активної забудови житлових масивів Кам'янського у 1970-х роках. Сьогодні це один із найфотогенічніших куточків околиць міста з бірюзовою водою та піщаними берегами.
6. У межах міста є поселення, старше за саме Кам'янське
Село Тритузне, яке сьогодні є частиною Кам'янського, виникло як козацький зимівник запорожця Данила Семененка на прізвисько Тритуз — ще до заснування самого міста. Місцева Свято-Миколаївська церква, за різними оцінками, має понад 100, а то й понад 200 років історії: вона пережила більшовиків, Голодомор, нацистську окупацію і будівництво заводу, який фактично поглинув колишнє село.
7. Костел на Свободі збудували самі робітники заводу
Римо-католицький костел Святого Миколая, зведений у 1895–1897 роках, — не просто архітектурна пам'ятка. Частину коштів на будівництво зібрали шістсот робітників-католиків заводу, щомісяця жертвуючи по 1% власної зарплати.
8. У будинку зі шпилем "живе" міська легенда
Восьмиповерхова вежа на проспекті Свободи, 51, збудована 1953 року, — одна з найупізнаваніших будівель Кам'янського, навколо якої за десятиліття наросло чимало міських переказів. Наскільки ця локація легендарна, ми переконалися, коли писали про неї окрему велику статтю.
9. Кам'янське — одне з небагатьох міст України зі збереженою трамвайною мережею
Поки в багатьох українських містах трамваї стали рідкістю, Кам'янське не лише зберегло чотири трамвайні маршрути, а й зараз оновлює рухомий склад: перший із 17 нових низькопідлогових вагонів уже прибув до міста.
10. Кам'янське знялося в радянському кінохіті
У 1957 році знімальна група кіностудії "Мосфільм" обрала Дніпровський металургійний завод локацією для фільму "Висота" — стрічки про бригаду монтажників-верхолазів. Попри це, саме місто у фільмі майже неможливо впізнати: побутові сцени знімали в інших локаціях, а не в тодішньому Дніпродзержинську.
Кам'янське — це не лише завод на обрії. Це місто зі своєю логікою назв, легендами, які передають із покоління в покоління, і історіями, які заслуговують на більшу увагу, ніж просто рядок в енциклопедії.