Дніпропетровщина залишається енергетичним серцем України

А її головною силою є люди, які здатні тримати як зброю, так і виробниче обладнання. Після початку повномасштабного вторгнення тисячі гірників змінили шахтарські каски на військові шоломи. Сьогодні ті, хто повернувся з фронту, знову спускаються в забій або працюють на поверхні, забезпечуючи країну світлом.

Читайте також: Героїні нашого часу: фільм про незламних шахтарок з Дніпропетровщини покажуть на європейському ТБ

Повернення на глибину 300 метрів: історія Андрія Кудрявцева

Андрій Кудрявцев присвятив роботі під землею 15 років. До великої війни він займався впровадженням нових технологій на підприємствах «ДТЕК Павлоградвугілля». У березні 2022 року чоловік мобілізувався до лав ЗСУ. Будучи офіцером та начальником групи планування, він понад півтора року координував дії підрозділів на Запорізькому напрямку.

У жовтні 2023 року Андрій демобілізувався як багатодітний батько — у родині народилася третя дитина. Повернення на рідне підприємство стало логічним кроком, хоча за час його відсутності підходи до роботи змінилися через постійні атаки ворога на енергетичну інфраструктуру.

Читайте також: Від перукаря в Авдіївці до інженера шахт: як Світлана Похиленко будує життя заново на Южкоксі

«За два роки змінився підхід у компанії до роботи у зв'язку з обстрілами, вже на той момент були втрати наших активів», — згадує ветеран.

Сьогодні Андрій знову працює на глибині 300 метрів. Його завдання — контроль якості вугілля, яке відвантажується на теплоелектростанції (ТЕС). Це критична ланка, адже від стабільності постачання палива залежить виживання енергосистеми в пікові періоди.

Нова роль після поранення: шлях Олександра Ванганена

Для багатьох ветеранів повернення на колишню посаду стає неможливим через стан здоров'я. Олександр Ванганен, який працював під землею з 18 років, під час виконання бойового завдання на Лисичанському напрямку у лютому 2023 року дістав важке поранення. Снайперська куля призвела до втрати нирки та ушкодження внутрішніх органів.

Отримавши інвалідність, Олександр більше не міг спускатися в шахту, проте не залишив галузь. У лютому 2024 року він повернувся на підприємство як електрослюсар. Тепер ветеран працює на поверхні: перевіряє та готує обладнання, яке згодом відправлять під землю.

За словами гірника, робота стала для нього головним інструментом соціалізації та відволікання від пережитого на фронті.

Енергетичний фронт у цифрах та фактах

Дніпропетровщина, зокрема регіон Західного Донбасу, забезпечує основну частку видобутку енергетичного вугілля в Україні. Роль ветеранів у цьому процесі стає дедалі вагомішою.

Згідно з офіційними даними компанії ДТЕК та відкритих джерел:

  • Понад 5700 співробітників компанії стали на захист України з лютого 2022 року.

  • Близько 700 ветеранів вже повернулися до цивільного життя у структурі холдингу.

  • 500 із них повністю адаптувалися та відновили роботу на своїх або нових посадах.

Станом на 2025-2026 роки, за даними Міністерства енергетики України, вугільна генерація продовжує відігравати роль маневрових потужностей, необхідних для балансування енергосистеми після масованих ракетних атак. Саме тому збереження кваліфікованих кадрів на підприємствах Дніпропетровщини є питанням національної безпеки.

Програми підтримки та адаптації

Повернення ветеранів у промисловий сектор вимагає від роботодавців особливих підходів. Компанії регіону впроваджують програми реабілітації, які включають:

  1. Психологічний супровід: допомога в адаптації до цивільного ритму життя.

  2. Перекваліфікацію: можливість отримати нову спеціальність (як у випадку з Олександром Ванганеном), якщо здоров'я не дозволяє повернутися до попередніх обов'язків.

  3. Медичне оздоровлення: профільні санаторії та медичне страхування для ветеранів.

Історії гірників Павлограда доводять: інтеграція військових у цивільну економіку — це не лише соціальний обов'язок, а й запорука стабільної роботи тилу, який тримає світло в оселях мільйонів українців.