Продовжуючи нашу віртуальну подорож цікавинками Кам'янського, сьогодні ми з вами відправляємось у мандрівку в часі, щоб відкрити таємницю появи в історії нашого міста житлового району із загадковою назвою "Верхня колонія"
Кам’янське - це один із найбільших промислових центрів України. Місто виросло із села Кам'янське, при якому 1887 року почалося будівництво металургійного заводу Південним Російським Дніпровським Металургійним Товариством.
Перед Першою Світовою війною завод став найбільшим металургійним підприємством імперії Романових. 13-14% чавуну, сталі та прокату виплавляли в Кам'янському, що налічував на початку 1913 року понад 40 000 жителів.
Заводчан потрібно було десь селити, для цього вибрали дві рівнини неподалік від будівництва. Тому одночасно з будівництвом заводу будували житло для його співробітників.
На височині побудували будинки для еліти, назвавши це Верхньою колонією. У низині сколотили прості дешеві будиночки для робочих - це Нижня колонія. Після заворушень, що сталися в Кам'янському в період революції 1905 р., задля захисту мешканців від можливих зазіхань з боку "пролетаріату", житлові будинки Верхньої колонії були обнесені високою шлакобетонною стіною. Але й до того мешканцям робочого селища вхід бо Верхньої колонії був суворо заборонений.
Верхня колонія
Верхня колонія являла собою комплекс будівель, що виникли під час будівництва іноземними інвесторами на території села Кам'янське Дніпровського металургійного заводу.
Основна частина споруд була возведена в період з 1887 року по 1915 р. Серед них: будівля заводоуправління, лікарні, училища, водонапірної вежі, клубу, православного і католицького храмів, Народної аудиторії (театру), чоловічої та жіночої гімназії, притулку для дітей. Крім цього, звичайно ж, тут були будинки, в яких проживало керівництво металургійного заводу, а також інженерно-технічний персонал.
На початку своєї історії вулиці Верхньої колонії не мали назв, а у будинків були тільки номери. Поштова кореспонденція так і відправлялася: "Кам'янське Верхня колонія, будинок номер 0, пану N".
Архітектор елітного району
Дуже цікавим були будівлі Верхньої колонії з точки зору архітектури.
Володимир Ясієвич у своїй праці "Архітектура України на рубежі ХІХ - ХХ століть" зазначав, що процес виникнення і забудови фабричних і шахтних селищ відбувався, в основному, стихійно, у міру появи нових підприємств.
"Лише в рідкісних випадках одночасно з будівництвом нових заводів проектувалися селища. Кам'янське є якраз тим рідкісним прикладом створення промислового міста за генеральним планом".
Одним з головних архітекторів, який сформував зовнішній вигляд Верхньої колонії, як вважається, був Фердинанд фон Гаген, нащадок старовинного німецького роду.
Фердинанд Августович у 1886 році був призначений міським архітектором Катеринослава, яким був до 1893 року. У губернському місті за його проєктами зводились будівлі, які й досі називають окрасою Дніпропетровська (нині Дніпра).
Фон Гаген також виконував приватні замовлення та вів нагляд за проєктуванням цивільних споруд для населених пунктів губернії. Будівництво заводу Південно-Руського Дніпровського металургійного товариства прийшлося на самий пік творчої кар'єри архітектора.
Саме тому Верхня колонія так виділяється на фоні всіх забудов того часу. Це було окреме маленьке Європейське містечко посеред типового промислового пейзажу того часу.
Жили у Верхній колонії вищі інженерні робітники металургійного заводу. Тут можна було зустріти як виходців з різних куточків царської росії, так й запрошених із-за кордону спеціалістів.
Нижня колонія
Рядові працівники заводу проживали неподалік, в іншому районі, який територіально знаходився нижче. Від цього він і отримав свою назву "Нижня колонія".
Ось як згадував про своє дитинство Леонід Брежнєв – який народився в колонії Нижній:
« На південний захід від селища, у "Верхній колонії", був зовсім інший світ: стояли двоповерхові, просторі, упорядковані будинки адміністрації заводу. Навіть дим, що вивергався з численних труб - високих і низьких, круглих і восьмигранних, - відвертав від них убік, тягнувся майже завжди до робочої слободи. Потім-то я зрозумів, що тут врахована була роза вітрів Придніпров'я. З цієї причини димним було небо мого дитинства, шар кіптяви вкривав наші будинки.Робітникам на територію "Верхньої колонії" вхід був суворо заборонений. Там світилося вечорами електричне світло, туди підкочували пролітки на дутих шинах, з них виходили поважні пані та панове. Це була ніби інша порода людей - сита, випещена, зарозуміла. Інженер, у форменому кашкеті, у пальто з оксамитовим коміром, ніколи б не подав руки робітникові, а той, підходячи до інженера або майстра, зобов'язаний був знімати шапку. Ми, діти робітників, лише здалеку, з-за ґрат міського саду, могли дивитися на "чисту публіку", яка фланірувала під духовий оркестр... »
На сучасному плані міста Нижня Колонія позначена десь уже на території заводу. Розширювався Металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського якраз за рахунок старого робочого селища. Також тут сьогодні розташована Дніпровська ТЕЦ.
Радянський період історії Верхньої колонії
Наприкінці двадцятих на початку тридцятих років у зв'язку з розширенням виробництва на ДГЗ, у Кам'янському виникла гостра житлова криза. В цей період історична територія Верхньої колонії була віддана Радянською владою під забудову. В ці часу тут з’явився перший одноповерховий будинок складної конфігурації біля костелу, в якому зараз розміщується Дитяче відділення психіатричної лікарні. Надалі Верхня колонія доповнюється дво-, три- і чотириповерховими житловими будинками, які вже мало мають відношення до архітектури. Багато одно і двоповерхових дореволюційних будівель добудовуються до двох, трьох і навіть чотириповерхових. Згодом деякі з них не витримали навантаження і почали руйнуватися.
Читайте також: Містерії Кам'янського: про що мовчать пусті будинки Самишиної балки
Тим не менш, навіть не дивлячись на це, Верхня Колонія зберіглася досить непогано. Безліч чудових будівель цегляного стилю рубежу 19-20 століть дійшло до нашого часу практично в незмінному вигляді, з мінімальними вкрапленнями "совка". Фланірують тепер вулицями Верхньої Колонії нащадки колишніх мешканців Колонії Нижньої, але архітектурних вражень це не псує.
На жаль, сьогодні історична частина міста переживає не найкращі часи. А щоб уявити Верхню колонію у всій красі в період, коли вона тільки-но з'явилася, одних старих фото будинків і вулиць недостатньо.
В 2016 році художник Володимир Сорочан, тоді ще працівник "АЗОТУ", створив графічне панно, на якому зобразив Верхню колонію зразка 1913 року. Для цього ним було проведено велику роботу з пошуку історичних даних, але сам автор говорить, що не зміг відновити всі втрачені деталі величної Верхньої колонії.
Сьогодення та перспективи
Нині район колишньої Верхньої колонії вважається частиною історичної зони міста. Таке рішення ухвалив виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради ще 16 грудня 1992 року. Згідно з цією постановою було запропоновано: "Організаціям і установам, розташованим у будівлях, розташованих в історичній зоні, заборонити змінювати їхній зовнішній вигляд. Заборонити Заводському райвиконкому видавати дозволи на будівництво гаражів і прибудов. Управлінню головного архітектора підготувати план реставрації історичної зони в термін до 01.03.1993. Підприємствам і організаціям, що мають будівлі в історичній зоні, передбачити кошти на їхній ремонт і реставрацію".
Минуло більше 30 років з дня ухвалення цієї доленосної для Верхньої колонії постанови. За цей час, всупереч вердикту виконкому, було нахабно знесено історичні будівлі по Басейному і Шкільному тупиках. Котеджі Шкільного тупика (споруди 1896 року) перетворені на майстерні та склади.
Добудований до триповерхового, житловий будинок на вулиці Коваленка-2 просів, вкрився наскрізними тріщинами і не підлягає відновленню. Територія колишнього директорського парку перетворилася на проммайданчик.
На очах руйнується Будинок для іноземних фахівців. Територія історичної зони Кам’янського з її гаражами, прибудовами, бетонними парканами та сміттям під ними, справляє гнітюче враження і має, м'яко кажучи, непрезентабельний вигляд.
Тим не менш, Верхня колонія, ще й досі залишається районом, який міг би служити візитівкою нашого міста. Вигляд та стан будівель Першої міської лікарні, технічного ліцею, католицького костелу, театру, прокуратури, будівель заводоуправління і колишнього народного музею ДМК (нині дитячий ляльковий театр) і, звісно, Свято-Миколаївського собору, територію навколо якого кардинально впорядкують – дає надію, що ми зможемо зберегти ці скарби архітектури минулого для нащадків.
Також яскравим прикладом дбайливого ставлення до історичної спадщини э історія єдиного, що зберігся, дореволюційного будинку зниклої на сьогодні вулиці Новобазарна, під номером 12-А.
Маючи зацікавлених господарів, ці споруди ще довгі роки можуть служити людям. Але комплексне збереження Верхньої колонії за прикладом європейських міст, як єдиного історичного району, має бути в зоні відповідальності держави та державних органів влади. Поки ще не запізно, нам треба почати піклуватись за історичну спадщину міста Кам’янське, як ніколи раніше до цього.
Стаття створена за матеріалами видань: Кам'янська міська бібліотека ім Т.Г. Шевченка 1 та 2, Gorod.DP, Sobitie та інших відкритих інтернет джерел (у тому числи історичних та тревел форумів).