У Дніпропетровській області, в одній із лікарень, працює людина, яка своїм прикладом щоденно доводить — війна може відібрати здоров’я, але не гідність і не силу духу
61-річний ветеран війни Алмас, який втратив ноги на фронті, нині допомагає іншим пораненим військовим пережити важкі травми та не втратити віру в життя.
Читайте також: Перша в Україні шахта на Дніпропетровщині адаптована для ветеранів з інвалідністю
Алмас приєднався до Збройних сил добровольцем на другий день після повномасштабного вторгнення. Служив у піхоті 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр". Його бойовий шлях пролягав через гарячі точки Харківщини та Донеччини — Слов’янськ, Соледар, Часів Яр, пише suspilne.media. У січні 2023 року під Бахмутом він зазнав тяжкого поранення — внаслідок ворожого пострілу з РПГ втратив обидві ноги.
Життя Алмаса врятували в одній із лікарень Дніпропетровщини. Там йому провели 18 операцій. Реабілітація була складною, проте менш ніж за пів року ветеран навчився ходити на протезах. Згодом повернувся саме до тієї лікарні, де колись боролися за його життя — вже в новій ролі.
"Це ейфорія, я встав на ноги! Раніше не міг, а тепер можу стояти, можу розмовляти, можу ходити. І кожного дня ходив, сьогодні десять метрів, кожного дня все більше і більше. Зранку одягаєш "ноги", і вони, як рідні, ти до них звикаєш", — пояснив ветеран.
Нині Алмас працює представником ветерана у медзакладі. Щоранку він починає з обходу палат і спілкування з військовими, які пережили важкі поранення. Його підтримка — це не просто слова. Це розмова з тим, хто сам пройшов через біль, втрати і відчай. Як зазначає ветеран, його розуміють ті, хто також зазнав ампутацій, бо він говорить з ними однією мовою — мовою досвіду.
Читайте також: У Кам’янському районі відбулися змагання з риболовлі для ветеранів - подробиці
Алмас згадує, що на початку його мотивувала лють — бажання жити "на зло ворогу", не здатися. Ця внутрішня сила стала рушієм і для інших. У 2024 році його запросили долучитися до ветеранського проєкту ТитаниUA як амбасадора. Згодом директор лікарні запропонував йому офіційно працювати з пацієнтами. Алмас погодився, і вже чотири місяці обіймає посаду, яку сам називає "своїм фронтом у тилу".
На думку медиків, присутність Алмаса допомагає пораненим не тільки психологічно — він показує приклад адаптації до нових реалій життя. Бійці довіряють йому більше, ніж психологам чи лікарям, бо бачать у ньому людину, яка пройшла той самий шлях.
Алмас не приховує — часто розмова з військовим виходить за рамки офіційного. Він може дати телефон, щоб боєць подзвонив рідним, пожартувати чи навіть дозволити собі лайку, якщо це допомагає вивести людину з апатії. А бувають і моменти, коли просто мовчки витирає сльози іншого.
Читайте також: Завдяки підтримці від держави підприємець з П'ятихаток створив робоче місце для ветерана-захисника
Свою роботу ветеран порівнює з реабілітацією. Каже, що через допомогу іншим сам відновлюється емоційно. Його енергія, яку він віддає військовим, повертається назад — у вигляді вдячності, усмішок, віри.
"Я на своєму місці. Роблю тут те, що хлопці роблять на фронті", — підсумовує Алмас.
Історія цього чоловіка не лише про особисту перемогу над болем. Це також приклад того, як підтримка зсередини системи, з боку тих, хто пройшов війну, може стати рушієм одужання для сотень інших. І саме на Дніпропетровщині ця ініціатива щодня змінює долі.
Раніше ми повідомляли, що осіння риболовля згуртувала ветеранів Каметсталі. Підтримка подібних ініціатив є важливим внеском у соціальну адаптацію ветеранів та створення умов для їхнього повноцінного життя. Риболовля - то не тільки емоційний релакс для душі, але й захоплюючий спорт, де присутні відчули справжній азарт та порцію адреналіну. Насамкінець ветерани-рибалки зварили смачну уху, поділились враженнями про риболовлю, згадали часи служби та пом’янули всіх побратимів, що поклали життя за Україну.
Також відомо, що для ветеранів з громад Дніпропетровщини організували змагання з риболовлі. Активний відпочинок для них організували за проєктом #ТитаниUA. До нього долучилися 20 учасників. Поїздка для оборонців стала несподіванкою. Їх покликали на зустріч. Єдине, про що попросили, – зручний одяг і взуття. Здивувалися, коли приїхали на змагання з риболовлі.