Історія Ганни Яшиної - це приклад стійкості, оптимізму та віри в краще майбутнє. Попри всі труднощі, вона не здається, продовжує творити та дарувати людям радість. Її життєвий шлях є свідченням того, що навіть у найскладніші часи можна знайти нові можливості та реалізувати свої мрії.

Ганна Яшина – талановита художниця з Краматорська, життя якої кардинально змінилося після 24 лютого 2022 року. Вона, як і тисячі інших українців, змушена була покинути рідне місто через війну, пише mis.dp.ua.

День повномасштабного вторгнення закарбувався для Ганни Яшиної ранковими вибухами, страхом, панікою та не розумінням того, що відбувається навколо. Вони з мамою одразу прийняли рішення швидше покинути місто.

Читайте також: «Голка з ниткою знову змінила моє життя» - майстер вишивки про релокацію з Бахмута у Кам'янське

«Взяла маму із собою, у мене дача під Святогірськом. Там у мене вода в колодязі, пічка дров’яна, є якась їжа, раптом що, вижити можна. Навантажили машину всім чим треба і поїхали. Хоча потім зрозуміли, що це було безглузде наше рішення, бо хоч село і знаходиться у віддаленому місті, але за 15 км від Ізюму. Ми приїхали і спостерігали за картиною, як окупанти брали Ізюм, все на горизонті у відкритому просторі було видно. Кожного дня ми чули всі вибухи, всі чорні «грибочки» над горизонтом бачили, марево. І гради через наше село стріляли, літаки літали, бомби скидували, але по селу, на щастя, не влучало».

Ганна знайшла притулок у Кам'янському, де почала нове життя. Тут вона продовжує творити, викладає у Художній майстерні та з радістю пірнула у світ танго.

Мистецтво стало для Ганни рятівним колом у складні часи. Її картини, натхненні красою природи та людськими емоціями, дарують людям радість та надію.

Читайте також: Кам'янське стало другим домом для вчительки з Лисичанська - історія Віри Усцової

«Не знаю, чи надовго я в Кам’янському, але мені тут подобається – це місто прийняло мене дуже добре, а ще я зустріла безліч прекрасних людей. Мені здається, якимось вітром мене сюди занесло і тут реалізуються мої мрії. Жахлива ситуація в країні, у мене серце болить за все, але мені відносно легко це переносити, бо мене тут добре зустрічають. Абсолютно всі люди, яких я зустрічаю, дуже добрі, щирі, чуйні, мені це дуже приємно. Заступниця директорки центральної бібліотеки Тетяна Іванівна, хазяйка квартири, де ми живемо, танго-клуб, до якого я ходжу і який став моєю другою родиною, де багато друзів, художня майстерня – прекрасне, душевне місце, в якому я щаслива опинитися. Мені завжди хотілося своєю творчістю приносити радість, щоб люди дивилися і душею відпочивали. Хотілося, щоб вчилися малювати, розслаблялися, наповнювалися позитивною енергією. Щоб я могла їм частину себе дати, допомогти якось реалізувати себе, розвантажитися у цей тяжкий для нас всіх час – це все можу реалізувати саме в Художній майстерні».

Ганна щиро дякує жителям Кам'янського за їхню підтримку. Вона знайшла тут нових друзів, відчула тепло та щирість людей.

Найбільша мрія Ганни, як і мільйонів українців – Перемога. Вона вірить, що зможе повернутися до Краматорська, але наразі прагне жити повноцінним життям, творити та дарувати людям своє мистецтво.

«Звісно, згадую дім. Чи поїду до Краматорська? Надіюся, що так. Залишуся тут, можливо, мені тут також дуже подобається. Намагаюся не загадувати, а приймати життя таким, яким воно є. Сподіваюся, ми повернемо всі території, молюся, щоб Краматорськ залишився цілим і його не чекала доля Бахмута. Намагаюся себе якось примінити на благо людям».

Читайте також: З Авдіївки до Кам’янського: історія автомобіліста Сергія Чмиря, який знайшов опору на Каметсталі

Додаткова інформація:

  • Ганна Яшина – учасниця більше 20 групових та 4 персональних виставок.
  • Її роботи можна було побачити у Краматорську, Києві, Харкові та Чернівцях.
  • Вона також брала участь у різноманітних пленерах.