Учителька і волонтерка Віра Усцова: історія непересічної особистості
Сьогодні познайомимося із непересічною особистістю вчительки української мови та літератури з 18-го ліцею за професією та волонтерки за покликанням Віри Усцової, яка дала велике інтерв'ю для інтернет видання МІС.
Війна в Україні змусила багатьох громадян шукати новий дім та починати життя спочатку. Однією із таких осіб є Віра Усцова - вчителька української мови та літератури, яка переїхала з Лисичанська до Кам'янського.
Читайте також: Від школяра до майстра: історія Миколи Олександровича у прокатному підрозділі Каметсталі
Історія жінки розпочалася з дитячої мрії стати вчителькою. У 1988 році вона переїхала з Житомира до Лисичанська та працювала там вчителькою протягом практично 40 років.
Проте, в 2022 році війна змусила Віру залишити своє рідне місто та переїхати до Кам'янського. З того часу вона продовжує вчити молодь та активно займатися волонтерською діяльністю.
Читайте також:З Авдіївки до Кам’янського: історія Дмитра Дьомінова, який знайшов опору на Каметсталі
Пані Віра зізнається, що в Лисичанській школі всі вчителі написали заяви про звільнення, а їй, залюбленій у роботу та активній, досить кепсько було сидіти в чотирьох стінах. Жінка розносила резюме по школам Кам’янського, але всі вакансії були зайняті, аж ось сталася випадкова зустріч.
«Зовсім випадково я познайомилася із пані Ольгою – завучем 18-го ліцею, вона сказала, що є невелика кількість годин ставки, і якщо мене це задовольняє, можу в них працювати. Дали мені 10 і 5 клас. Оскільки навчалися дистанційно, дітей не бачила ні разу, тільки прочитала прізвища, не знала як вони виглядають, які мають знання, тобто найскладніший був процес вересня і жовтня, доки ми навчалися дистанційно. І їм, і мені було складно, бо я від них багато вимагала, а не всі були готові до таких вимог. А сьогодні я з приємністю іду на уроки, бо всі вчаться старанно, у нас взаєморозуміння і є підтримка з їхнього боку».
Віра Усцова не тільки вчить та волонтерить, але також виховує нове покоління громадян, плекаючи в них патріотизм та віру в майбутнє. Її історія - це приклад сили волі та відданості Україні, що отримала визнання та вдячність у вигляді численних нагород та відзнак.
Читайте також:Молодий технічний геній з командним духом: історія Олександра Грінченка з Каметсталі
«Їздили з дітьми не на «нуль» звісно, але на перших позиціях бували. Кого з військових діти знали, обов’язково вітали, малювали їм вітальні листівки. У деяких дітей батьки проходили службу, тож ми відправляли допомогу їх батькам. Пам’ятаю привезли м’ятних цукерок, а воїн запитує: «А ромашки шоколадної у вас нема?» Це все неможливо забути…Взагалі, найбільше зв’язків було з Тернопільською областю, вони започаткувалися завдяки бійцям та волонтерам, серед яких Петро Гуриняк, Василь Конько, Іван Гуня, Володимир Чугаєвський.
Читайте також:"Безмежно вдячні цьому місту" - авдіївці в Кам'янському: історія сім'ї Фафонових
Приклад Віри Усцової навчає нас не лише жити в умовах викликів, але й прагнути бути корисними для інших та вірити в перемогу.