Наприкінці 2010-х та на початку 2020-х років приватними секторами Кам’янського та навколишніми селами прокотилася хвиля справжньої паніки. З Карнаухівки, Романкового, Тритузного та селищ сусіднього району почали надходити тривожні, а подекуди й відверто моторошні повідомлення.

Мешканці заявляли про появу таємничого нічного хижака, якого народна поголоска миттєво охрестила «чупакаброю». Поки одні звинувачували в усьому містичних істот та таємні мутації, інші намагалися захистити свої господарства від невловимого звіра.

Жах приватного сектору: «Міцні клітки були розламані, як сірники»

«Я прокинулася близько третьої години ночі від того, що наш пес, величезний овчар, не гавкав, а буквально забився під ґанок і скімлив від жаху», — ділиться спогадами мешканка Карнаухівки пані Валентина. — «Вранці я пішла до крольчатника і ледь не зомліла. Дерев'яні дверцята міцних кліток були буквально видерті з м'ясом, товстий дріт-рабиця перекушений або розірваний, ніби якимось обценьками. Усі двадцять кролів лежали мертвими в ряд. Що найдивніше — жоден не був з’їдений чи розірваний. На шиях у тварин були лише маленькі акуратні проколи, а в самих тушках не залишилося ні краплі крові. Жодного сліду боротьби, жодного шуму вночі. Звичайний собака чи лисиця так не полюють».

Подібні випадки фіксувалися один за одним. Очевидці, яким нібито вдавалося мигцем побачити нічного гостя у світлі ліхтарів, описували його майже однаково: дивна, худа істота на довгих задніх лапах, з майже лисою шкірою сіро-рудого кольору, видовженою мордою та довгим хвостом, що нагадував антену.

Найбільше людей лякала неймовірна стрибучість тварини — вона легко долала півтораметрові паркани та капітальні огорожі, залишаючи після себе лише гнітючу тишу та спустошені клітки.

Історичний бекграунд: зони відчуження, промислові звалища та страх мутацій

Для Кам’янського, з його специфічним індустріальним ландшафтом, поява чуток про «тварин-мутантів» — явище цілком прогнозоване. Довкола міста розташовані кілометри закритих санітарних зон, балок, старих промислових звалищ та, звісно ж, хвостосховищ Придніпровського хімічного заводу (ПХЗ).

У народній уяві закриті уранові об’єкти завжди асоціювалися з чимось аномальним. Варто було з'явитися нетиповому звіру, як містяни одразу згадували про радіаційний фон та таємні мутації місцевої фауни в глухих, ізольованих від людей занедбаних зонах.

Читайте також: Містерії Кам'янського: що відомо про аномалію Шульгівського лісу та до чого тут НЛО

Крім того, екосистема навколо Кам'янського за останні десятиліття зазнала серйозних змін. Вирубка лісосмуг, висихання дрібних водойм та розширення меж міста змушували диких звірів залишати свої звичні ареали проживання і впритул підходити до людських осель у пошуках легкої здобичі. Глухі балки, що прорізають місто (як-от Самишина чи Вовча), перетворилися на ідеальні таємні коридори, якими нічні хижаки могли непомітно проникати в самий центр приватних забудов.

Що кажуть науковці: короста, міграція шакалів та сувора біологія

Коли паніка серед населення досягла піку, до справи долучилися мисливствознавці, ветеринари та зоологи Дніпропетровщини. Наукове пояснення «феномену чупакабри» виявилося позбавленим містики, але від того не менш тривожним для екологів.

По-перше, це важкі хвороби відомих хижаків. На кафедрі анатомії та зоології регіональних університетів, куди іноді потрапляли туші вбитих «чупакабр», дали чітку відповідь: у 99% випадків загадковим монстром виявлялися звичайні лисиці, єнотоподібні собаки або бродячі пси, які страждали на запущену форму зудневої корости (саркоптозу) або демодекозу. Через хворобу тварини повністю втрачали шерсть, їхня шкіра ставала сухою, складчастою і набувала сірого сірчаного відтінку, а через постійний біль та виснаження змінювалася навіть їхня хода — вони починали пересуватися дивними стрибками. Лиса лисиця з видовженою мордою та оголеним хвостом у темряві дійсно виглядає як істота з чужої планети.

По-друге, експансія нових видів. Біологи зазначають, що в наш регіон через зміну клімату активно мігрували золотисті шакали. Це вкрай хижі, розумні та сильні тварини, які здатні діяти зграями або поодинці, демонструючи неймовірну винахідливість у руйнуванні кволих сільських споруд. Що ж до «випитої крові» — ветеринари пояснюють це специфікою укусу: хижак перекушує шийні артерії тварини, через що вона швидко гине від внутрішньої кровотечі, а кров просто стікає в порожнину тіла або вбирається густим хутром жертви, створюючи ілюзію «знекровлення».

Міф, що став частиною нашої історії

Історія про «Дніпропетровську чупакабру» під Кам'янським — це класичний приклад того, як реальна природна проблема (екологічні зміни, міграція нових видів та епідемії серед диких тварин) накладається на давні міські страхи перед промисловими зонами та таємницями закритих об’єктів.

Сьогодні розмови про чупакабру вщухли, клітки стали міцнішими, а лисиці повернулися у свої схованки. Але ця легенда назавжди залишиться в пам'яті місцевих селищ як нагадування: дика природа набагато ближче до наших парканів, ніж нам здається, і іноді вона приходить вночі без попередження.

Нагадуємо, Кам’янське – місто с багаторічною історією, в якій можна знайти багато цікавих подій від давніх часів до сьогодення. Ми звикли дивитися на нього як на щось звичне та посереднє, однак мало хто знає, що наше місто має чим здивувати та зацікавити.