Коли робота - це сімейна справа: історія міні-династії Сацкевичів на «Южкоксі»

Родина Сацкевичів - саме з таких. Олександр Євгенович - люковий 6 розряду, працює в коксовому цеху вже 24 роки. Його син, Євгеній - машиніст коксових машин, завантажувального вагона 6 розряду, прийшов на завод у 2014 році. Сьогодні вони працюють пліч-о-пліч - спокійно, зосереджено, професійно

Коксовий цех - це висока температура, складне обладнання та постійна концентрація уваги.

Люковий відповідає за процеси, де важлива кожна секунда і кожен рух.

Машиніст коксових машин працює з потужною технікою, де немає місця поспіху чи неуважності.

Олександр і Євгеній - люди небагатослівні, строгі й зібрані. Саме такими й мають бути ті, хто щодня тримає на собі важливу частину виробництва 

Олександр Євгенович прийшов на завод за стабільністю - і не зрадив цьому вибору вже понад два десятиліття.

Навіть вийшовши на пенсію у 2014 році, він не планує переривати трудову діяльність.

Саме він запросив сина на підприємство.

Євгеній за освітою електромеханік, але з перших років роботи зрозумів: його місце — у коксовому цеху. Свій професійний шлях він також планує продовжувати.

Так формується міні-династія КЦ — без гучних слів, щоденною працею. 

Поза роботою вони перш за все — родина.

У Олександра Євгеновича є ще дружина, донька і двоє онуків:

12-річний хлопчик від доньки та 9-річний онук — син Євгенія. 

Вони говорять просто: найкращий відпочинок — разом із сім’єю. Бо що може бути важливішим?

Серед захоплень — риболовля та спільна любов до дачі . Робота на землі, спокій і час разом — це їхній спосіб відновлення.

Молодим, які лише планують прийти на завод, Сацкевичі радять небагато, але по суті:

Терпіння. Упорство. Бажання працювати.

Саме ці якості допомагають залишатися в професії надовго й знаходити в ній сенс.

Ця історія — про сталість, працю і людей, які роками будують виробництво своїми руками 

Про професію, що об’єднує покоління.

Про родину Сацкевичів — частину живої історії коксового цеху.