Зміни клімату на Дніпропетровщині дедалі виразніше читаються у ландшафті: звичні озера зникають, а колишні водні плеса заростають очеретом і перетворюються на сухі балки

Яскравий приклад — Озеро Куплевате, яке ще пʼятнадцять років тому мало півтораметрову глибину, а нині в окремих ділянках нагадує випалену долину. Вода перестала надходити каналами з сусідніх водойм, і навіть аномально повноводна весна 2024 року не змогла повернути рівень до мінімально стабільного стану, пише suspilne.media.

Читайте також: На межі екологічної катастрофи: водойми Дніпропетровщини визнано найбруднішими в Україні

Еколог Вадим Манюк пояснює, що регіон входить до Придніпровської низовини, яка історично формувалася з талих льодовикових вод. Поступове потепління, яке триває тисячі років, робить клімат дедалі сухішим, тож природні озерні системи втрачають здатність самостійно підтримувати чи відновлювати водний баланс. За словами фахівця, водойми залишаються найуразливішими екосистемами: коли озеро пересихає повністю, повернути його до життя набагато складніше, ніж відновити степ чи ліс.

Читайте також: Кам’янське водосховище може стати ключовим ресурсом для відновлення водності Саксагані - Міндовкілля

Навіть традиційні весняні паводки вже не рятують ситуацію. Дніпро регулюється каскадом гідроелектростанцій, тож коливання рівня води обмежуються півтораметровим максимумом замість історичних семи-восьми. У 2024-му це призвело до того, що запасу талих вод не вистачило, аби наситити виснажені озера. Значна частина Куплеватого залишилася сухою, а очерет, який колись ріс у воді й слугував кормовою базою для місцевого населення, тепер вкриває оголене дно.

Людська діяльність суттєво прискорює деградацію природних водних мереж. Манюк нагадує, що живильні болота й малі річки, які підживлювали озерні системи, у 2000-х роках розорювалися під ріллю, а місця природного стоку перетворювалися на аграрні поля. Волога з них тепер випаровується або йде вглиб ґрунту, не доходячи до каналів і лиманів. Така трансформація ландшафту, помножена на регулярне випалювання очерету, залишає регіон без природних резервуарів води і руйнує ланцюги міграції птахів.

Читайте також: Каналізаційні стоки затопили проспект Шевченка в Кам’янському

Скорочення акваторій болісно бʼє по орнітофауні. Озерні мілини Куплеватого раніше слугували «заправкою» для десятків видів куликів, качок і навіть журавлів на перельоті. Втрата таких зупинок змушує пернатих змінювати міграційні шляхи та знижує шанси на успішне розмноження.

Штучні поглиблення частини ложа Куплеватого затримують воду локально, однак водночас відтягують вологу з прилеглих ділянок, прискорюючи процес висихання сусідніх озер. Фахівець наголошує: будь-яке втручання у природну гідрологію має враховувати баланс усієї системи, інакше точковий ефект переростає у збитки для ширшого водозбору.

Відновлення озер у степовому поясі можливе, але вимагає десятиліть, значних інвестицій і комплексних рішень. Серед необхідних кроків — виведення частини земель з інтенсивного сільгоспобігу, відновлення заплав малих річок, поступова ліквідація забудови на ділянках природного стоку та створення буферних зон для відновлення вологих ландшафтів.

Дніпропетровщина стоїть перед вибором: продовжити втрачати водну спадщину або інвестувати у довгострокові екологічні рішення, здатні повернути життя не лише Куплеватому, а й десяткам інших водойм. Експерти підкреслюють, що успіх залежить від міжсекторальної співпраці, адже без обʼєднання зусиль громад, аграріїв та державних структур навіть найкращі природоохоронні ініціативи залишаться локальними експериментами.