Біле золото України: у клубі «Колекціонер» Кам’янського пройшла виставка рідкісної порцеляни

У Центральній міській бібліотеці на Шевченка відбулося чергове тепле та натхненне засідання хобі-клубу «Колекціонер»

Цього разу головною темою зустрічі стала «Українська порцеляна». Засідання клубу приурочили до 95-річчя від дня народження Оксани Жникруп – видатної скульпторки-фарфористки, яку за витонченість робіт справедливо називають «королевою українського білого золота». Присутні також згадали й іншу знакову постать вітчизняної пластики – Ольгу Рапай.

На виставці в Кам'янському колекціонери продемонстрували рідкісні статуетки «пляжної серії» обох авторок, які відображають тогочасну моду на літні купальні костюми, косинки, панами та обов'язковий атрибут – сонцезахисні окуляри.

Цікавий факт: Саме фарфорова статуетка Ольги Рапай «Балерина Оленка, що сидить» свого часу надихнула відомого американського скульптора Джеффа Кунса. У 2017 році він створив її масштабну копію під назвою «Балерина, що сидить», яку встановили перед всесвітньо відомим Рокфеллер-центром у Нью-Йорку.

Читайте також: Мистецтво крізь віки: у бібліотеці Кам’янського презентували японський фарфор

Окрему увагу на засіданні приділили найпопулярнішій українській декоративній скульптурі «Майська ніч» (у народі відома як «Закохані»). Оксана Жникруп створила цю виразну художню сцену побачення Левка та Галі за мотивами повісті Миколи Гоголя, коли їй було всього 25 років.

Цей ліричний образ в українських національних костюмах випромінює ніжність, щастя та надію. Образне рішення настільки сподобалося людям, що вже за рік її мільйонними тиражами випускав Полонський завод художньої кераміки, а з 1972 року розпочав виробництво Слов'янський керамічний комбінат (випуск тривав аж до повної зупинки підприємства у 2002 році).

Під час засідання учасники клубу передавали порцелянові статуетки з рук в руки, розглядаючи емоції, зафіксовані в білому золоті: чорні брови, карі очі та тонкі деталі розпису. Засідання завершилося спільним сумом через те, що більшості українських фарфорових заводів (Баранівського, Сумського, Слов'янського) сьогодні вже не існує, а знайти такі вироби на блошиних ринках стає дедалі важче. Проте колекціонери Кам'янського налаштовані рішуче – дбайливо зберігати та популяризувати це унікальне національне надбання.