Українські землі завжди вважалися еталоном родючості, проте сучасні дослідження фіксують тривожні тенденції

Якість ґрунтів стрімко змінюється: поки одні регіони намагаються утримати лідерство, аграрний сектор Дніпропетровщини стикається з серйозними викликами через колосальне навантаження на орні землі. Що відбувається з головним природним капіталом країни, чому показники гумусу падають та як фермерам зберегти майбутні врожаї — розбираємося в деталях.

Якість ґрунтів є фундаментальним фактором, який безпосередньо впливає на врожайність, економічну стабільність аграрного сектору та загальну продовольчу безпеку. Останні комплексні дослідження українських фахівців свідчать, що стан земель у різних регіонах нашої держави істотно відрізняється. Одні області досі зберігають високий рівень природної родючості, тоді як інші поступово втрачають свої продуктивні властивості. Головні причини такого явища полягають у тривалому виснаженні, недостатньому внесенні добрив та надмірно інтенсивному використанні сільськогосподарських угідь без належного відновлення.

Де в Україні зафіксовано найвищі показники родючості

За результатами детального аналізу, проведеного фахівцями Інституту охорони ґрунтів, найвищі показники якості земель сьогодні зафіксовані лише у двох областях — Кіровоградській та Харківській.

Харківщина стабільно демонструє один із найкращих показників вмісту гумусу, який тримається на рівні близько 4,3 відсотка. В агрономії саме гумус вважається головним джерелом і показником родючості. Він не лише забезпечує рослини необхідними поживними речовинами, а й формує правильну структуру ґрунту, що сприяє ефективному накопиченню та утриманню вологи. Проте фахівці застерігають, що навіть у цих найбільш сприятливих регіонах простежується повільне, але впевнене зниження запасів фосфору й калію. Ці макроелементи є критично важливими для повноцінного живлення культур, і без їх регулярного поповнення отримувати стабільно високі врожаї в довгостроковій перспективі буде вкрай складно.

Аграрний потенціал Дніпропетровщини на тлі виснаження земель

Більшість території України має ґрунти середньої якості, і Дніпропетровська область, як один із найпотужніших аграрних центрів країни, перебуває в зоні особливої уваги. Географічно регіон межує як із лідерами за якістю земель, так і з областями, де фіксується стрімка деградація.

Дніпропетровщина характеризується величезними площами орних земель, які щороку зазнають колосального експлуатаційного навантаження. Інтенсивне вирощування соняшнику, кукурудзи та озимої пшениці витягує з місцевих ґрунтів колосальні обсяги поживних речовин. Хоча природа наділила цей край потужним потенціалом, без своєчасної компенсації мікро- та макроелементів місцеві угіддя ризикують перейти до категорії виснажених. Збереження балансу вологи в умовах посушливого клімату степової зони та запобігання вітровій ерозії стають для дніпровських фермерів питаннями виживання бізнесу.

Які регіони найшвидше втрачають свої продуктивні властивості

Найскладніша ситуація з якістю земель наразі спостерігається у Сумській, Волинській та Житомирській областях. Для Волині та Житомирщини характерні специфічні поліські ґрунти, які від природи мають підвищену кислотність та невеликий запас органічної речовини. У середньому вміст гумусу тут становить лише близько 2,4 відсотка.

Водночас особливе занепокоєння у науковців викликає Сумська область. Ще кілька десятиліть тому місцеві землі вважалися одними з найпродуктивніших у державі. Однак інтенсивна експлуатація полів, орієнтована на максимальний прибуток без достатнього відновлення поживних речовин, призвела до швидкого виснаження. Свої виклики мають і південні сусіди Дніпропетровщини: у Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях переважають лужні ґрунти, які потребують застосування специфічних технологій удобрення.

Катастрофічний дефіцит гумусу та макроелементів

Однією з найгостріших проблем усього українського землеробства є поступове, але невпинне виснаження запасів макроелементів. Дослідження показують значну різницю у забезпеченості ґрунтів фосфором між різними куточками країни. Загальна тенденція є відверто негативною — концентрація доступного фосфору та калію в орних землях стрімко падає.

Ще критичнішою є втрата гумусу. Найбільші темпи його зниження зафіксовано в Одеській, Черкаській та Запорізькій областях, де щороку безповоротно зникають сотні кілограмів органічної речовини з кожного гектара. Причини цього явища мають комплексний характер. Насамперед це критично недостатнє внесення органічних добрив та різке зменшення використання гною через скорочення поголів'я худоби. Ситуацію погіршує дефіцит рослинних решток, які часто просто спалюють, інтенсивний механічний обробіток та ігнорування правил повноцінної сівозміни. Наслідком таких дій стає руйнування структури ґрунту, втрата здатності утримувати воду та падіння природної врожайності.

Офіційна позиція експертів та шляхи порятунку земель

Профільні установи відкрито заявляють про необхідність термінової зміни підходів до вітчизняного землеробства. В офіційному повідомленні Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» прямо зазначено:

«Тривале використання земель без повноцінного повернення поживних речовин, скорочення внесення органічних добрив і недостатня компенсація винесених урожаєм елементів живлення призводять до деградації ґрунтового покриву».

Цю позицію беззаперечно поділяють і провідні науковці. Як зазначає академік НААН та директор Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» Святослав Балюк, зупинити деградацію земель неможливо без системного управління ресурсами та стимулювання органічного землеробства. 

Фахівці сходяться на думці, що відновлення запасів гумусу повинно стати пріоритетом номер один для сучасного аграрія. Органічні добрива, такі як гній, компост, сидеральні культури та торф, не лише повертають у ґрунт елементи живлення, але й відновлюють його мікробіом. Збереження ґрунтів — це стратегічне завдання. Від того, чи зможуть аграрії на Дніпропетровщині оптимізувати навантаження на поля, а холдинги в інших областях відновити рівень гумусу, залежить конкурентоспроможність українського сільського господарства та продовольча безпека країни у довгостроковій перспективі.