Хліб із кукурудзою та лушпинням: музей Голодомору представив унікальний документ 1932 року
У Дніпрі вперше публічно презентували архівний протокол, який свідчить про зміну рецептури хліба під час Голодомору. Документ дає змогу зазирнути в одну з найтрагічніших сторінок історії України - і зрозуміти, як на тлі голоду навіть хліб ставав символом виживання.
Стандарти хліба у роки Голодомору
Протокол засідання Бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У від 13 листопада 1932 року офіційно фіксує зміну «стандартного» рецепту хліба. У документі дозволяється додавати до 15% кукурудзяної домішки до пшеничного борошна. Така зміна була викликана катастрофічним дефіцитом продовольства та необхідністю економити зернові культури.
«Це рідкісне свідчення того, як держава намагалася формально реагувати на критичну нестачу продовольства», - зазначають працівники музею.
Хліб як спосіб вижити
Офіційні документи не фіксували погіршення якості хліба. Однак численні усні свідчення очевидців свідчать, що у хлібі того періоду часто траплялися домішки соломи, лушпиння, а сам він був темним, вологим і мав неприємний запах. У багатьох випадках ці "добавки" були єдиним способом хоч якось підтримувати обсяги випічки на фоні масового голоду.
У той час хліб перестав бути просто їжею — він став символом надії й боротьби за життя. Його отримували переважно за картками, інколи - на ринку за захмарними цінами або нелегально. За спроби зберегти зерно чи випікати хліб потай можна було отримати суворе покарання.
Людські історії за сухими протоколами
Експозиція музею також включає свідчення мешканців Дніпропетровщини, які розповідають про власний досвід здобуття хліба. Ці історії оголюють не лише фізичний голод, але й глибоку моральну травму, що переслідувала людей десятиліттями.
Представлений документ із фондів Державного архіву Дніпропетровської області - ще один крок до повнішого розуміння трагедії Голодомору. Це не лише факт історії, а й жива пам’ять про щоденне виживання мільйонів українців.