До початку ХХ століття русло річки Дніпро на відрізку між сучасними містами Дніпро та Запоріжжя перетинали дев'ять великих кам'яних порогів

Вони були серйозною перешкодою для судноплавства та формували унікальний природний ландшафт степової України. Найбільшим, найгучнішим і найнебезпечнішим серед них був п'ятий поріг - Ненаситець, який за свої розміри та суворість отримав народну назву "Дід".

Сьогодні ця монументальна природна пам'ятка прихована під товщею води водосховища, проте історія її існування та точне розташування продовжують викликати інтерес у туристів та краєзнавців Дніпропетровщини.

Де знаходився та який вигляд мав найстрашніший поріг

Ненаситець розташовувався в межах сучасної Дніпропетровської області, між селами Микільське-на-Дніпрі (правий берег) та Василівка-на-Дніпрі (лівий берег).

За задокументованими історичними та географічними даними, розміри порогу вражали. Його загальна довжина перевищувала 2 кілометри, а падіння води становило 4,75 метра. Це був єдиний з дев'яти дніпровських порогів, який через шалену швидкість течії ніколи не замерзав взимку.


Як розповідає краєзнавець та письменник Микола Чабан в інтерв'ю для "Радіо Свобода" у матеріалі про затоплені дніпровські пороги, Ненаситець мав дванадцять скелястих пасом (лав), які перегороджували річку від берега до берега. Шум від падіння води був настільки потужним, що за ясної погоди його було чутно на відстані до 10 кілометрів, через що поріг також називали "Ревучим". Подолати цю ділянку без допомоги місцевих лоцманів було практично неможливо, і саме тут розбивалася найбільша кількість суден.

Затоплення заради прогресу: як ДніпроГЕС змінив ландшафт

Доля Ненаситця, як і інших восьми порогів, була вирішена у 1927 році, коли розпочалося будівництво Дніпровської гідроелектростанції (ДніпроГЕС) у Запоріжжі. Радянська влада поставила за мету створити наскрізний глибоководний шлях по всьому Дніпру та забезпечити промисловість електроенергією.

У 1932 році, після завершення будівництва греблі, рівень води в річці піднявся майже на 40 метрів. Утворилося Дніпровське (на той час — імені Леніна) водосховище, води якого назавжди поглинули скелясті лави Ненаситця. Природний ландшафт Дніпропетровщини зазнав незворотних змін, а професія дніпровських лоцманів зникла.


Що зараз ховається під товщею води

Сьогодні на місці ревучого велетня — спокійна і широка водна гладь. Проте кам'яний масив нікуди не зник, він просто опинився на глибині. Залишки порогу та артефакти тих часів періодично стають об'єктом уваги гідроархеологів.

Як зазначають науковці, зокрема завідувач відділу археології Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького Олександр Старік у коментарі "Суспільному" про історичні знахідки на дні Дніпра, дно річки в районі колишніх порогів досі зберігає безліч історичних артефактів. Під водою лежать залишки розбитих козацьких чайок, торгових суден різних епох, якорі, а також старовинна зброя та кераміка.

Побачити залишки величного Ненаситця неозброєним оком сьогодні неможливо, однак у селі Микільське-на-Дніпрі встановлено пам'ятний знак на честь загиблих тут мореплавців та лоцманів. Для жителів регіону ця локація залишається місцем сили та популярним маршрутом для краєзнавчого туризму, нагадуючи про неприборкану природу старого Дніпра.