На околиці міста Кам’янське розташований мікрорайон Романкове – місце, яке вражає своєю моторошною атмосферою

Місцеві називають його “Югославськими будинками”. Цей комплекс із приблизно 80 недобудованих житлових будинків, ініційований Дніпровським металургійним комбінатом імені Ф.Е. Дзержинського (ДМКД), став справжнім містом-привидом, що застиг у часі. Видимі з вікон поїзда Інтерсіті, що курсує маршрутом Дніпро-Київ, ці споруди, розкидані на пагорбі, привертають увагу своєю занедбаністю та загадковістю.


Історія створення Югославських будинків

Проект Югославських будинків у Романковому розпочався в 1990-х роках з ініціативи Юрія Борисовича, тодішнього директора ДМКД. Співробітникам комбінату запропонували унікальну можливість: побудувати власні будинки на виділених земельних ділянках. Кожен працівник, незалежно від посади, міг придбати ділянку або оформити кредит на будівництво терміном до 35 років. Пропонувалися будинки різного типу – три-, чотири-, п’яти- та шестикімнатні. Проект передбачав не лише зведення житла, а й створення повноцінної інфраструктури: доріг, транспортного сполучення, залізничної станції Воскобійня та всіх необхідних комунікацій.


Однак, за словами Вадима Довженка, місцевого активіста та власника одного з будинків, будівництво зупинилося на 90% готовності. Причиною стала політична ситуація, пов’язана з президентськими виборами 1994 року. Директор ДМКД, за чутками, підтримував Леоніда Кравчука і нібито обіцяв завершити проєкт лише за умови його перемоги. Після перемоги Леоніда Кучми будівництво заморозили, залишивши будинки без комунікацій та інфраструктури. Міська влада відмовилася брати їх на баланс, посилаючись на те, що об’єкти належать заводу. Так Югославські будинки перетворилися на символ занепаду.


Інноваційні технології будівництва

Югославські будинки вирізняються не лише своєю історією, а й унікальною для того часу технологією будівництва. Під час зведення використовувалися пінопластові блоки, заповнені бетоном та армовані сіткою, після чого стіни штукатурилися. За словами Вадима Довженка, якість будівництва була високою: за 30 років зовнішня штукатурка лише злегка потріскалася, а внутрішні поверхні залишилися неушкодженими, якщо не враховувати дії мародерів.


Ця технологія, відома як “монолітно-каркасне будівництво з пінополістирольними формами”, була новаторською для України 1990-х. За даними Українського інституту будівельних технологій, подібні методи дозволяли скоротити витрати на будівництво на 15-20% порівняно з традиційними цегляними будинками, зберігаючи при цьому високу теплоізоляцію та міцність .

Чому саме Романкове?

Місце для будівництва було обрано не випадково. За словами Вадима Довженка, перед початком проєкту фахівці провели ретельні дослідження якості ґрунту, води та повітря. Усі показники виявилися придатними для комфортного проживання. Розташований у центрі лісового масиву, мікрорайон оточений незайманою природою, поруч протікає річка, а місто Кам’янське залишається в межах досяжності. Навіть зараз транспортна доступність не є проблемою, а в перспективі через Романкове міг би пройти маршрут громадського транспорту.

Сучасний стан та перспективи

Сьогодні Югославські будинки перебувають у різному стані: від виритих котлованів до майже завершених споруд. Деякі власники втратили інтерес до проєкту, виставивши ділянки на продаж, тоді як інші, як Вадим Довженко, мріють відновити мікрорайон. Головною перешкодою залишається відсутність комунікацій, зокрема електрики. За словами Довженка, місцеві електрики готові підключити світло, якщо власники самостійно закуплять матеріали, але для більшості це занадто дорого.

Інтерес до Романкового зростає, особливо серед переселенців, які шукають доступне житло після війни. За даними Державної служби статистики України, у 2023 році кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні перевищила 4,9 мільйона . Романкове могло б стати рішенням для частини з них, якби вдалося відновити інфраструктуру.


Виклики та можливості

Серед основних проблем Югославських будинків – мародерство та відсутність фінансування. За даними місцевих жителів, багато будинків зазнали руйнувань через крадіжки матеріалів. Водночас потенціал мікрорайону залишається значним. За оцінками експертів нерухомості, вкладення в інфраструктуру Романкового могли б підвищити вартість ділянок у 2-3 рази завдяки природній красі місцевості та близькості до міста .

Вадим Довженко впевнений, що відновлення мікрорайону могло б стати прикладом для інших занедбаних проєктів в Україні. “Якби протягнули електрику, життя тут закипіло б,” – зазначає він. Інтерес до будинків зростає, і питання “Як купити тут будинок?” звучить дедалі частіше.