Родина Спиридонових: історія переселення з Покровська
Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує публікувати "Історії війни". Це розповіді про те, як жорстока агресія росії зруйнувала мирне життя українців. Це історії людей, які були змушені покинути свої домівки через війну.
Сьогодні ми публікуємо історію родини Спиридонових з міста Покровськ Донецької області.
Олексій та Юлія Спиридонови живуть разом з двома дітьми: Владиславом (2004 р.н.) та Єлизаветою (2014 р.н.).
23 лютого 2022 року вони відсвяткували 18-річчя старшого сина. А вже 24 лютого настав ранок, який змінив їхнє життя назавжди.
Читайте також: Жителі Маріуполя, Авдіївки та інших зруйнованих міст зможуть отримати компенсацію за житло - деталі
"Дзвінок з роботи, в слухавці чую: "Обзвонюй усіх, з сьогоднішнього дня всі у відпустках без збереження заробітної плати, бо наше виробництво не має змоги вести свою діяльність в умовах війни".
Ступор. Нерозуміння. Увімкнула телевізор, дивлюся, трохи не розумію, що відбувається. Все нагадує 2014 р., вибухи... І почалося. Дні очікування... Постійний перегляд новин..."
15 лютого Юлія дізналася про те, що вагітна. Це була довгоочікувана та бажана подія.
"Що далі? А далі поради... Навіщо Вам дитина, у вас вже є двоє, війна на дворі, втрата роботи, інфляція, голод... Розуміємо що буде важко, але також розуміємо що здаватися ніхто не буде, все буде добре і все витримаємо."
Протягом місяця родина жила в постійному страху під звуки вибухів та ракетних обстрілів.
Читайте також: За їх життям можна знімати фільм: історія мами і доньки зі знищеного міста Авдіївка
"В нашому місті поки відносно спокійно. Частина населення не витримує психологічно та їде хто куди – на Захід України або закордон. На початку квітня в місці починає все закриватися, аптеки, магазини, лікарні, йде евакуація. Вже були прильоти ракет, діти вже знають, що таке цей моторошний звук від вибуху ракети та що таке підвал. Стає страшно за дітей... Вирішуємо поїхати на деякий час."
Сім'я Спиридонових поїхала на Західну Україну, думаючи, що це буде тимчасово.
"Але згодом розумію, що ситуація тільки гірша, додому їхати небезпечно. Як нас прийняли? Не буду нічого казати, бо ми там чужі, ми з Донбасу, руськомовні, люди кажуть всяке, я мовчу, бо зовсім немає сил на суперечки..."
Через 2 місяці Юлія вирішила повернутися додому, де залишився її чоловік.
Читайте також: На Дніпропетровщині переселенці з Авдіївки отримали продовольчі бокси від міжнародних благодійників
"Дома вдається побути тиждень. Бо через три дні у місто прилітає ракета, одна, друга... страшний звук, гучні вибухи, дитина дуже лякається і ми знову розуміємо, що треба їхати. Адже до цього всього в області не має з квітня газопостачання. Воду дають раз у тиждень. Налякані очі моєї 7 річної дівчинки... В очах страх, жах, паніка. Не можу сказати одним словом, щоб зрозуміли інші, це треба бачити..."
Сім'я Спиридонових переїхала до міста Кам'янське Дніпропетровської області.
"Гарне місто, але ціни на житло вражають. Дійсно вражають. Виплати від держави покривають половину оренди, але ж ще треба жити, годувати дітей. Іноді стає дуже сумно, бо люди наче не розуміють, що ми не у відпустку їдемо, що ми покинули все вдома, ми може ніколи не повернемося до дому.
А зараз? Живемо одним днем, бо поки немає планів на майбутнє, їх неможливо будувати, бо ми, як то кажуть «понаїхали», душею та серцем вдома, тілом у чужому місті в чужій квартирі. Наші діти зараз лякаються навіть грози і це дуже сумно. Але треба все ж таки щось вирішувати, бо життя не стоїть на місці і все ж таки треба будувати плани на майбутнє. Чекаємо та сподіваємось, що повернемося додому."
Раніше ми повідомляли, що нові можливості для жителів Авдіївки запропонували у Кам'янському