Серед видатних імен у 135-річній історії Каметсталі особистості Йосипа Петровича Манаєнкова, який очолив Дніпровський завод у 1927 році, надано окреме місце

Директор «з простих», як любили говорити у ті часи, він виявив справжній талант керівника, виробничника та ефективного менеджера – це вже мовою нашого часу. Чимало він зробив і для Кам’янського. Та все це не змогло захистити його від тоталітарної люті першої половини ХХ століття…

Читайте також:На Каметсталі провели завершальний етап капітального ремонту конвертера

Стрімка кар'єра Йосипа Манаєнкова, звичайного сільського хлопця, у металургійній промисловості розпочалася на початку 1920-х. У1924-му, 28-річний, він вже директор Макіївського металургійного заводу. У 1926-му – заступник директора заводу Петровського у Дніпропетровську. Тут він зустрів своє кохання – уродженку Кам'янського Марію Журавльову (майбутню Манаєнкову). На момент весілля їй було 25. Йому – 30.

У 1927 році Йосипа Манаєнкова призначено директором Дніпровського заводу в Кам'янському. І тут його допитливий розум, цілеспрямованість, господарська хватка і твердий характер, попри відсутність вищої освіти, дозволили йому ствердитися як талановитому керівникові. Він прекрасно співпрацював із такими легендарними головними інженерами підприємства, як Іван Бардін та Всеволод Жданов, і вже через рік, у 1928-му, завод вийшов на дореволюційні обсяги виробництва за всіма переділами, а в 1931-му вже виплавляв 10% всього чавуну країни.

Серйозну реконструкцію розпочали з шостої доменної печі у 1926 році. Іван Бардін та Йосип Манаєнков вирішили знести стару домну, яка мала відкриту шахту – за німецьким зразком, і зробити її із закритою шахтою і похилим витягом із затвором. На початку травня 1929 року нова домна дала метал. Похилий підйомник, електрична лебідка, деяка автоматика – все це робило реконструйовану піч однієї з кращих в країні.

За шостою піччю пішла третя, потім настала черга мартенівських печей. Реконструкція двох мартенів принесла відмінні результати: кожен із них почав давати понад два мільйони пудів сталі на рік замість колишніх мільйона двохсот тисяч пудів. Був реконструйований і модернізований прокатний переділ.

Йосип Петрович любив завод, як рідне дітище, був сміливим у рішеннях, вимогливим до підлеглих, але й захищав своїх робітників та службовців, як лев. За Манаєнкова у 1935 році на заводі було пущено дві перші стрічки аглофабрики. Сировиною для них став рудний пил, який збирали уловлювачі з дореволюційних часів, – пил, величезна кількість якого зібралася біля заводу. Таким чином, відходи стали сировиною, і в 1935-му, коли очікувалося, що завод відпрацює зі збитком у 2 мільйони, він отримав 600 тис. рублів прибутку.

Йосип Манаєнков був одним з найактивніших учасників підготовки до пуску першого трамвая у Кам'янському. Він, як керівник найбільшого у місті підприємтства, доклав чимало зусиль для будівництва житла, водопроводу, розвитку загального благоустрою міста.

Попереду було ще багато планів, реалізація яких принесла б ще багато добра і для співробітників заводу, і для містян. Збутися цьому не дала репресивна політика сталінського правління.

23 листопада 1937 року Йосип Манаєнков був заарештований за сфабрикованим звинуваченням, яке будь-якій сучасній адекватній людині здалося б просто безглуздим. Після багатомісячних допитів у катівнях НКВС і вироку так званого «суду» талановитий директор Дніпровського заводу Йосип Манаєнков і не менш талановитий головний інженер підприємства Всеволод Жданов були розстріляні. Через роки – повністю реабілітовані посмертно.
У 2016 році вдячні кам’янчани дали ім’я Йосипа Манаєнкова одній з вулиць міста – колишній Комунарній.