Мешканець Авдіївки Володимир Борисович Кругових розповів свою історію для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова
"Ми мешканці Авдіївки. Жили там з дружиною. Діти у нас в Донецьку - дві дочки, дві внучки і два зятя. Нас роз'єднали. Ми зараз у Кривому Розі.
Наше місто Авдіївку бомблять безперервно. Для нас війна розпочалася 27 липня 2014 року, коли у нас було перше бомбардування. Тобто ми вже дев'ятий рік живемо у війні. Ми виїжджали, потім повернулись. Нам допомагала благодійна організація і ми змогли відновити квартиру, а потім нас знову розбили - уже під час повномасштабної війни.
Читайте також: «Нікому не хочу побажати пережити те, що дісталося нам» - історія виживання та порятунку сім'ї Сердюк з Авдіївки
Повертатись нам поки нікуди. Сильно хвилюємося. Дітей і онуків не бачимо уже три роки. З друзями також немає змоги побачитися. Не можемо сходити на кладовище. Не вдається жити нормальним життям.
У нас не було води, її привозили машинами. Дім у нас був без газу, опалення немає. В Авдіївці нічого не було з 2014 року. Займали чергу за водою з ночі. Потім ніби налагодилось, а тепер ось знову почалося.
З Авдіївки ми виїжджали у квітні у легкому вбранні. Думали, що за місяць повернемося. Нам навіть не дали зібратися. Посадили в автобус і довезли до Покровська, потім - до Дніпра. Нині ми у Кривому Розі. Нас тут добре зустріли. У лікарні гарно прийняли, допомагають з ліками. Люди ставляться нормально.
Найважче те, що ми залишились без житла. У нас нічого не залишилось: ні квартири, ні дачі. Ми на старість залишились безхатьками. Як жити далі - не уявляємо.
Думаю, що війна закінчиться нескоро. Хотілося б, щоб вона завершилась завтра або сьогодні."
Раніше ми розповідали, що Авдіївська міська військова адміністрація розгорнула у Кам’янському гуманітарний хаб за адресою: вул. В’ячеслава Чорновола, 1 А. Графік роботи: четвер - п’ятниця 10:00-14:00. Телефон: (095) 802-58-25.
