На Авдіївському коксохімі Ганна Шупік пропрацювала лише два місяці – рідне місто, де були й робота, і домівка, довелося полишити через війну та постійні ворожі обстріли. Та жінка не втрачає оптимізму, бо вже майже рік має робоче місце на Каметсталь Групи Метінвест.

На АКХЗ Ганна тільки-но опанувала нову для себе професію сортувальника коксу, як розпочалося повномасштабне російське вторгнення. Залишатися вдома із десятирічною донькою та батьками-пенсіонерами вже не було змоги.

Насправді війна в нас йде із 2014 року, однак ми до кінця не усвідомлювали, який це жах. Та коли у березні 2022-го одночасно «прилетіло» до мене у квартиру в центрі міста і до батьків, це був справжній шок. Всією родиною разом із сусідами виїжджати вирішили терміново. Зібрали усіх – дітей, дорослих, собак, кішок, – невесело посміхається спогадам Ганна Шупік. – На машини кріпили надписи «ДІТИ!», та нас все одно обстріляли дорогою. Машину, на наше щастя, просто накрило ґрунтом, ніхто не постраждав. Зараз мені здається, що до Авдіївки ми вже не повернемося. Мабуть, після всього пережитого не вдасться перемогти страх.

Читайте також: Українські бійці отримали від Метінвесту перший мобільний центр обробки даних

Подолати біль втрати рідної домівки Ганні знову ж допомогла Група Метінвест. У центрі кар’єри їй запропонували роботу шихтовщика на Каметсталі – у конвертерному цеху. І хоча це була зовсім нова для жінки справа, вона не відмовилася. Так, вона раніше ніколи не керувала діями машин, механізмів, а тим більше – велетенських виробничих кранів, але поряд були нові колеги – «наші дівчатка», як їх ласкаво називає співбесідниця, – і вони допомогли, підказали, прийняли як рідну.

Трохи навіть неочікувано для себе Ганна полюбила свою роботу, таку важливу для стабільного сталеплавильного виробництва. От тільки донька із батьками залишилася у Кривому Розі, і хоча жінка щотижня навідує рідних, а все одно сумує. І зізнається, що саме робота і чудовий колектив допомагають відволікатися від тяжких думок.

"На Каметсталі я почуваю себе захищеною, робота в компанії дає мені відчуття стабільності та впевненості. Мені подобається це місто, цей комбінат, цей колектив. Жити повним життям заради батьків і дитини – це найбільша мотивація. І я вірю, війна скінчиться, все в нас буде добре, і ми знову будемо разом усією родиною", – впевнена Ганна Шупік.