Юнацький відділ Центральної бібліотеки знову перетворився на центр східної культури

Дослідник та колекціонер Микита Неманов провів захопливу лекцію про «мисливців за хвостом Фенікса» - легендарних японських пожежників.

«У XVII–XIX століттях Токіо (Едо) був мільйонним містом, побудованим із дерева та паперу. Пожежі траплялися щодня, а катастрофа Мейрекі (1657), що знищила дві третини міста та забрала 100 тисяч життів, змусила владу створити першу у світі професійну пожежну службу», - зазначає пан Микита.

Як повідомив лектор, найнебезпечнішим часом для пожеж був період із вересня по листопад через сухі океанські вітри. Принцип гасіння вогню також був особливим: оскільки воду подавали ручними помпами, її вистачало лише на перші хвилини. Тому основним методом була локалізація шляхом руйнування.

«Основним методом було не стільки гасіння, скільки швидке розбирання будівель теслями-пожежниками, щоб вогонь не розповсюджувався далі. Вони забиралися на дахи та за допомогою спеціальних багрів і сокир зносили будинки на шляху вогню, створюючи порожній простір. Водою поливали не стільки вогонь, скільки самих пожежників, щоб їхній щільний одяг не займався від жару», - розповідає дослідник.

Слухачі дізналися, що пожежі в тогочасному Едо (сучасному Токіо) були частиною повсякденного життя, а боротьба з ними перетворилася на справжнє мистецтво.

«Екіпірування пожежників було не лише захистом, а й символом статусу. Вони мали двосторонні куртки: зовні стримані, з назвою загону, а всередині - прикрашені розкішним розписом або вишивкою. Після перемоги над вогнем пожежники вивертали куртки навиворіт, демонструючи яскраві малюнки громаді під час урочистого повернення», - повідомляє пан Микита.

Коли пожежа перетворювалася на вогняний шторм, спеціальні загони використовували великі віяла (часто довжиною близько 4 метрів), щоб локалізувати розліт іскор.

«Головною метою було не «задути» вогонь, а відігнати розжарені іскри та вугілля подалі від сусідніх дахів, які ще не зайнялися. Це було справжнє мистецтво - балансувати на межі життя та смерті, буквально «відмахуючись» від вогняного дракона», - доповнює лектор.

  

Справжньою родзинкою лекції стала срібна медаль «Подяка мешканців міста» (13-та бригада, Едо). Це унікальний зразок приватної фалеристики Японії, виготовлений на знак шани від вдячних жителів міста.

«Медаль виконана зі срібла з використанням багатоколірної емалі. У центрі - екіпірування пожежника на тлі пелюсток криптомерії та квітів сакури. Також на самому артефакті нанесено напис, що вказує на приналежність до 13-ї бригади міста Едо та статус нагороди. Тираж таких медалей становив близько 50 штук, і вони призначалися для старшого офіцерського складу», - підкреслив Микита Неманов.

Раніше ми повідомляли, як Дніпропетровщина втричі скоротила площу лісових пожеж і що планує на 2026 рік. Минулого року площа лісових пожеж на Дніпропетровщині скоротилася втричі - з 325,8 га у 2024 році до 116,8 га у 2025-му. Це стало можливим завдяки тому, що ДП «Ліси України» інвестувало у розвиток та охорону лісів філії близько 100 млн грн. Оскільки наш регіон малоресурсний, він потребує постійної підтримки та дотацій.