Дізнайтеся, на що, крім діагоналі та роздільної здатності, звертати увагу

1. Перевірте доступне місце

Розмір телевізора залежить від вільного простору в місці встановлення. Тому насамперед варто оцінити, чи влізе туди новий пристрій. Виміряйте габарити ніші шафи або місця на стіні та запишіть. Пізніше це допоможе зрозуміти, чи підійде обраний ТВ, чи доведеться дещо зменшити апетити.

2 Визначтеся з кронштейном або тумбою

Стандартний варіант встановлення телевізора - на комплектну підставку (основу або ніжки), але є можливість і настінного монтажу на кріплення VESA. Якщо купуєте ТВ замість старого, то обов'язково переконайтеся, що його вийде встановити на те саме місце.

Читайте також: Як вибрати хороший холодильник без нав'язливих порад консультанта

VESA - це стандарт універсальних систем кріплення від 100 × 100 до 800 × 800 мм у різних комбінаціях, цифри в якому означають відстань між кріпильними отворами.

У разі підставки перевірте, яка мінімальна ширина тумби для встановлення, інакше техніка може просто не поміститися. У разі монтажу на стіну без переробок у старого кронштейна має бути підтримка того ж стандарту VESA, який використовується в новому телевізорі.

3. Підберіть діагональ

Формула розрахунку комфортної діагоналі за рекомендаціями Samsung. Ілюстрація: Samsung / Артем Козоріз / Лайфхакер

Що більший екран, то сильніший ефект занурення. Але просто купувати максимально великий телевізор на всі гроші не зовсім правильно. Адже на вибір діагоналі впливає відстань до екрана і якість контенту, причому ці параметри тісно пов'язані між собою: що ближче до дисплея, то реалістичніша картинка і то сильніше помітні всі огріхи.

Оптимальною дистанцією вважається відстань у 1,2-2,5 діагоналі: так рекомендують виробники.

Наприклад, для 40 дюймів це буде близько 1,2-2,5 метра, для 65 дюймів - 2-4 метри. За умови, що кімната достатньої ширини і дивитися плануєте якісний цифровий контент, можна орієнтуватися на цю формулу.

Якщо ж місця не дуже багато, а сигнал не завжди у високій роздільній здатності, доведеться шукати компроміс.

  • Якщо хочеться діагональ побільше - подбайте про якісний сигнал або сідайте подалі від телевізора.
  • Якщо кімната маленька - зменшіть діагональ або підвищіть якість сигналу.
  • Якщо контент сумнівної якості - відсувайтеся від екрана або беріть меншу діагональ.

Вибір розміру ТВ для конкретної кімнати залежатиме від наявності доступного місця, бюджету та особистих уподобань. Можна відштовхуватися від таких популярних значень: для кухні - 32 дюйми, для спальні - від 40 дюймів, для вітальні - від 55 дюймів.

4 Визначтеся з роздільною здатністю

Роздільна здатність дисплея безпосередньо впливає на рівень деталізації зображення, зрозуміло, за умови якісного сигналу. У 2024 році на ринку, як і раніше, доступні чотири стандарти, проте HD вже майже не зустрічається, а 8К все ще вважається екзотикою. Фактично вибирати доведеться між Full HD і 4К.

Правило «чим більше, тим краще» тут знову не працює, оскільки повністю розкритися телевізор з екраном з високою роздільною здатністю може тільки за наявності відповідного сигналу. Весь вибір зводиться до того, щоб зрозуміти, контент у якій роздільній здатності плануєте дивитися частіше.

  • HD (1 280 × 720) - морально застарів, але при цьому є ідеальним варіантом для телевізорів з діагоналлю до 32 дюймів і перегляду ефірних ТБ-каналів. Зустрічається тільки в найбюджетніших моделях і підійде хіба що для дачі або кухні.
  • Full HD (1 920 × 1 080) - майже витіснений більш прогресивним 4К, але на даний момент все ще затребуваний і поки що залишається, напевно, наймасовішим. Переважна більшість контенту доступна саме в 1 080p.
  • UHD, або 4K (3 840 × 2 160) - формат, який остаточно став основним. Ідеальний варіант для перегляду відео з YouTube, фільмів, серіалів та для ігор. Для ТВ-каналів буде гірше, ніж Full HD.
  • 8К (7 680 × 4 320) - найпрогресивніший стандарт, що вдвічі перевершує за роздільною здатністю 4К і вчетверо - Full HD. Мало поширений через дуже високу ціну і малу кількість відповідного контенту, за винятком демовідео на YouTube.

5. Виберіть технологію матриці

У гонитві за реалістичною передачею кольору, високою яскравістю і контрастом виробники постійно експериментують із дисплеями. Зараз усі телевізори мають матриці трьох основних типів: LED, QLED, OLED. У кожної з них є як переваги, так і недоліки, тому обирати варто, виходячи зі своїх уподобань.

LED

Технологія, заснована на рідких кристалах. По суті, той самий LCD (РК), але з підсвічуванням не на флуоресцентних лампах, а на світлодіодах. Це дало змогу значно заощадити місце і випускати тонкі пристрої, тому виробники винесли тип підсвічування LED у назву. Вона закріпилася, хоча матриці й не відрізняються від старіших.

Панелі з LED-IPS на даний момент найбільш поширені. У них молекули рідких кристалів завжди паралельні площині дисплея і розсіюють світло в сторони. За рахунок цього забезпечуються дуже хороші кути огляду і передача кольору, але страждає контрастність, а чорний колір при слабкому освітленні більше схожий на темно-сірий.

Ця технологія використовується в моделях початкового рівня. Її можна порекомендувати для перегляду різнопланового контенту всією сім'єю при природному освітленні і для відеоігор.

QLED

Матриці QLED, по суті, є вдосконаленим різновидом попередньої технології і не мають нічого спільного з OLED. Але з подачі тих самих виробників виділені в окрему категорію. Такий термін використовує Samsung, у LG матриці називаються Nano Cell, у Sony - Triluminos.

Відмінність цієї технології полягає у використанні для підсвічування синіх світлодіодів. Вони формують відсутні для палітри RGB червоний і зелений кольори за рахунок додаткового шару з квантовими точками. Все це дає більш яскраву і насичену картинку.

OLED

Принципово інша, більш сучасна технологія, в основі якої лежать органічні світлодіоди. Вони не потребують додаткового підсвічування, оскільки самі випромінюють світло під час подачі струму, вміючи повністю відключатися. Завдяки цьому OLED-телевізори можуть похвалитися чудовим колірним охопленням і контрастністю, а також ідеальним чорним кольором і товщиною всього в кілька міліметрів.

До мінусів таких матриць належать яскравість, що поступається LED-аналогам, і дуже висока ціна.

Крім того, OLED-екрани схильні до «вигорання» - виникнення залишкових слідів на статичних зображеннях на кшталт інтерфейсу в іграх або плашок ТВ-каналів.

OLED-матриці можна порекомендувати у випадках, коли бюджет покупки не надто обмежений, а основним контентом будуть фільми та серіали. Для ігор краще взяти QLED.

6. Врахуйте тип підсвічування

У всіх телевізорах, крім OLED, використовується світлодіодне підсвічування матриці. Наразі виробники застосовують три технології: Edge LED, Direct LED і mini-LED.

Перша передбачає розташування світлодіодів по периметру екрана, сама ж матриця висвітлюється через розсіювальну панель. Такий варіант дешевший і дає змогу домогтися меншої товщини корпусу.

У Direct LED світлодіоди встановлені безпосередньо за матрицею і рівномірно розподілені по всій її площині. Така конструкція хоч і виходить товстішою, але дає більш однорідне підсвічування без засвічень і дає змогу гасити окремі ділянки екрана для досягнення глибшого і природного чорного кольору.

У найбільш перспективній mini-LED, як і в попередньому варіанті, використовуються розташовані за матрицею мініатюрні світлодіоди. За рахунок крихітного розміру їх поміщається набагато більше, що забезпечує набагато більшу яскравість і більш точне управління затемненням локальних зон.

7. Визначтеся з частотою розгортки

Цей параметр показує швидкість оновлення екрана за одну секунду і вимірюється в герцах (Гц, Hz). Так, 60 герц означає, що за секунду зображення зміниться 60 разів. Що вища частота, то плавніший вигляд матимуть динамічні сцени, наприклад у спортивних трансляціях або відеоіграх.

Екранів із частотою 60 Гц достатньо для перегляду більшості контенту, включно з телепередачами, фільмами та серіалами. 120 Гц може стати в нагоді лише в тому випадку, якщо планується підключати до ТВ консоль і грати у відеоігри.

8. Виберіть операційну систему

Без будь-якої ОС зараз продаються тільки найбюджетніші моделі. У принципі це навіть добре: можна заощадити, а при бажанні реалізувати розумні функції вийде в будь-який момент, докупивши медіаприставку.

Більшість же телевізорів на ринку мають ту чи іншу Smart-платформу. Усі вони пропонують мінімальний набір ПЗ, куди входить медіаплеєр, YouTube, клієнти онлайн-кінотеатрів і магазин додатків. Відмінності в основному візуальні, але не тільки.

  • WebOS - власна розробка компанії LG. Приємна оболонка з мінімалістичним, інтуїтивним інтерфейсом і хорошою оптимізацією. До мінусів належить закритість і мізерний набір додатків у магазині.
  • Tizen - варіант розумної платформи від Samsung. Вміє приблизно те саме, що WebOS, і за великим рахунком відрізняється чисто візуально. Ексклюзивна фішка - підтримка системи розумного будинку Samsung Smart-Things для інтернету речей.
  • Android TV - спеціальна версія ОС від Google, яка використовується в телевізорах Sony, TCL, Philips та інших виробників. За інтерфейсом і швидкістю роботи програє WebOS і Tizen, але може похвалитися масою застосунків з Google Play, зокрема іграми.
  • VIDAA - оболонка телевізорів Hisense, яка візуально схожа на WebOS і оснащена голосовим пошуком Vida Voice. Основні додатки на кшталт YouTube вже встановлені, решту можна завантажити в магазині, але їх там мало.
  • HarmonyOS - розробка Huawei, на якій працює вся техніка компанії, включно з телевізорами. Відрізняється інтерфейсом з великими значками, віджетами і своїм магазином AppGallery та функцією встановлення через APK-файл. 

9. Вивчіть роз'єми та бездротові стандарти

Зараз кількість портів у телевізорах скоротилася до мінімуму. Відео та звук передаються через роз'єми HDMI, тому фактично потрібно лише переконатися, що їх вистачить для всіх ваших пристроїв. Однак є кілька нюансів, на які варто звернути увагу.

  • HDMI - найголовніший роз'єм. Їх повинно бути мінімум два, а краще три або більше - щоб під'єднати медіаприставку, ігрову консоль, саундбар і всі інші пристрої. Для виведення 4К 60 Гц потрібні порти версії 2.0, а для 4К 120 Гц - версії 2.1. Часто такий роз'єм всього один, інші старіші.
  • USB - краще мати хоча б парочку: для флешок і мишки, геймпада або клавіатури. Уточніть також, чи є підтримка USB 3.0 і який максимальний обсяг дисків.
  • Ethernet - підключення по кабелю краще, оскільки забезпечить вищу швидкість і надійність порівняно з Wi-Fi.
  • Digital Optical Out - оптичний вихід для акустичних систем. Знадобиться, якщо збираєтеся використовувати колонки з таким варіантом підключення.
  • Wi-Fi - з'єднання бездротовою мережею зручне для тих, хто не хоче возитися з кабелями. Однак якщо ефір перевантажений, можуть бути проблеми зі стабільністю.

10. Перевірте звук

У всіх телевізорів із вбудованими динаміками приблизно однакова якість звучання і гучність. Не варто зациклюватися на кількості динаміків і їхній потужності, адже можна значно поліпшити звук, під'єднавши навіть найпростіші колонки або саундбар.

Перевірка, по суті, обмежується прослуховуванням на гучності вище за середню. Не повинно бути брязкоту корпусу і хрипів динаміків.

11. Оцініть пульт

Важливо також перевірити зручність комплектного пульта. Особливо якщо телевізор зі Smart TV і пульт буде використовуватися не тільки для ввімкнення екрана, а й для навігації по меню.

У дорожчих моделях є вбудований гіроскоп, що дає змогу за допомогою нахилів пульта керувати курсором, переміщаючись по меню на манер миші. Іноді зі зворотного боку навіть є QWERTY-клавіатура.

У деяких пультах є підтримка голосового пошуку, що дуже зручно: досить сказати в мікрофон назву фільму або функції, і система одразу ж відобразить їх.

12. Дізнайтеся тип тюнера

Телевізори преміум-сегмента оснащені всіма типами приймачів, але у деяких моделей їх може не бути. Якщо плануєте дивитися телепередачі, обов'язково уточніть тип вбудованого тюнера.

  • DVB-T/DVB-T2 - забезпечує приймання цифрових ефірних каналів на звичайну антену.
  • DVB-C/DVB-C2 - знадобиться для цифрового кабельного телебачення.
  • DVB-S/DVB-S2 - потрібен при підключенні до супутникової тарілки.

13. Вивчіть додаткові функції

Виробники розвивають технології та впроваджують нові функції, але далеко не завжди корисні (деякі - лише черговий прийом маркетологів).

З корисних фішок можна виділити таке:

  • HDR10, HDR10+, Dolby Vision - стандарти розширеного динамічного діапазону (від базового до більш просунутого). У фільмах та іграх з відповідною підтримкою роблять картинку максимально контрастною і соковитою, підлаштовуючи яскравість певних ділянок зображення.
  • Функція інтерполяції кадрів (може називатися MEMC, TruMotion, Motionflow), яка робить картинку плавнішою за рахунок програмного додавання проміжних кадрів. Буде корисно для перегляду спортивних трансляцій або динамічних сцен у фільмах.
  • Bluetooth - стане в нагоді для використання бездротових навушників, а також мобільних пристроїв для трансляції медіаконтенту.
  • Picture in Picture - функція картинки в картинці, завдяки якій можна вивести одне відео поверх іншого.