Людмила Устименко, 70-річна пенсіонерка з Кам’янського на Дніпропетровщині, з перших днів повномасштабної війни в Україні почала допомагати бійцям і переселенцям. Вона заснувала волонтерський центр «Павутинка».

«24 лютого я прийшла до сина з невісткою і сказала, що, певно, буду записуватися в тероборону. А син мені і каже: «Мамо, яка тероборона, у тебе хворі ноги та хребет (я з паличкою ходжу)!». Тоді я подумала і кажу: «Значить відкрию волонтерський центр». А він мені: «Так у тебе нічого немає». А я відповідала: «Знайдемо!», – пригадує Людмила Устименко.

Читайте також: "Яворинки" Кам'янського: як жінки допомагають ЗСУ наближати перемогу

Так жінка почала шукати приміщення для майбутнього центру. Першим хто, запросив волонтерів до себе, був отець Феодосій. Волонтерський центр тоді розмістився у Козацькій церкві Святої Покрови. Там почали плести сітки та кікімори. Відтоді військові почали звертатися, коли щось потрібно на передову.

«Спершу ми почали шити підсумки для пляшок з водою. Ті, що мали військові, були непристосовані до бойових умов. І я розробляла викрійку, а дівчата наші відшили майже 50 штук. А потім були аптечки, ноші, чохли для планшетів. Ось на осінь шили бійцям водонепроникні плащі. Все, що у нас замовляють, те ми і виробляємо», – говорить пані Людмила.

Спочатку волонтери центру займалися виготовленням сіток та кікімор для військових. Вони також шили підсумки для пляшок з водою, аптечки, ноші, чохли для планшетів та водонепроникні плащі.

Читайте також: Метінвест розпочав виробництво й постачання ЗСУ сталевих штабів-бункерів, що рятують від обстрілів

«Ми намагаємося виконувати усі запити від військових оперативно, бо передова чекати не може», – каже Людмила Устименко.

Крім того, центр допомагає переселенцям. Волонтери надають їм одяг, взуття, продукти харчування та інші необхідні речі.

«До нас звертаються різні люди. Є й такі, які тікаючи від війни, зовсім не мали одягу та найнеобхідніших речей. Я стараюся цих людей одягнути і взути. Буває таке, що приїжджають з маленькими дітками – усі роздягнені. Серце кров’ю обливається, коли це все бачиш», – розповідає Людмила Устименко.

Волонтерка каже, що їй допомагають небайдужі люди з Кам’янського та інших міст України. Вони приносять речі, які потрібні військовим і переселенцям.

Читайте також: Підтримка в скрутний час: волонтери Кам'янського допомогли ВПО

«Я дуже вдячна всім, хто допомагає нам. Завдяки вам ми можемо робити добрі справи», – говорить Людмила Устименко.

Наразі пані Людмила знайшла нове приміщення для центру. Там, де вони перебували, вже затісно. Сам центр теж набуває змін і розширює напрями своєї роботи. Людмила Устименко має плани й на грантові програми. Каже, ніколи відпочивати. Та й думати про це немає коли, бо є люди, яким потрібна допомога.

Раніше ми повідомляли, що захисні сітки з особливого матеріалу виготовляють волонтери Кам'янського.