Більшість людей швидше погодяться з тим, що конфліктувати не надто весело. Конфлікти змушують нас сумніватися в собі, почуватися вразливими і навіть відчувати сором. Вони здатні перетворювати найпрекрасніших, найвпевненіших у собі та найгармонійніших людей на монстрів, що кричать, або безхребетне желе. Але зовсім уникнути конфліктів неможливо. Ба більше, вони навіть бувають корисними. Головне - вміти з ними справлятися.

Як ми зазвичай поводимося під час конфліктів?

Конфліктні ситуації рідко бувають простими і зрозумілими. Найчастіше вони ускладнюються безліччю нюансів. Проте ми, як правило, використовуємо одну з чотирьох моделей поведінки:

  • Уникаємо конфлікту, погоджуючись з опонентом і залишаємо свою думку при собі.
  • Ігноруємо конфлікт та опонента.
  • Проявляємо агресію і вигукуємо рівноцінні образи у відповідь.
  • Спокійно, але наполегливо висловлюємо свою точку зору і чинимо так, як вважаємо правильним.

Як формуються наші моделі поведінки?

Це відбувається ще в дитинстві й зазвичай залежить від того, як із конфліктами справлялися в нашій родині. Якщо родичі голосно лаялися, для нас може бути природною агресія. Якщо члени сім'ї уникали демонстрації почуттів і не вітали прояву злості або гніву, ми можемо на підсвідомому рівні вважати ці наші емоції необґрунтованими і поганими. І тому тепер нам комфортніше ухилятися від конфліктів, коли це можливо.


Читайте також: Як зберегти психічне здоров’я під час війни: важливі поради для підтримки гармонії у складних умовах

Виховання в сім'ї, в якій зневажливо ставилися до емоцій, не тільки змушує нас думати, ніби наші почуття не заслуговують на увагу і не гідні вираження. Воно також негативно впливає на нашу здатність зустрічатися віч-на-віч із конфліктами та справлятися з ними. Коли дорослі уникають емоцій, у дітей немає можливості освоювати і практикувати навички здорового вирішення конфліктів, вони не отримують потрібні знання в дитинстві. Тому десятиліття потому, ставши дорослими, не тільки не цінують свої гнів і біль, а й не вміють їх висловлювати.

Чому уникати конфліктів шкідливо для самооцінки?

Насправді бажання уникнути конфлікту зрозуміле: сперечатися з розсердженою й озлобленою людиною - не найкраща ідея. Однак у цьому підході є щонайменше дві проблеми.


По-перше, у такому разі опонент починає командувати парадом, а його поведінка виходить за всі мислимі рамки. По-друге, ми відчуваємо себе жертвою і стримуємо свої емоції. Токсична злість іншої людини осідає в нас усередині й "роз'їдає" нашу самооцінку та почуття власної гідності. Уникаючи конфлікту, ми даємо собі зрозуміти, що наші почуття не мають значення, що ми не варті того, щоб за нас заступалися. У підсумку ми виходимо із ситуації з набором складних почуттів, з якими потім доводиться справлятися самотужки.

Інша модель поведінки - агресія - дає нам змогу відчути себе менш уразливими, але вона теж рідко йде на користь. Проблема в тому, що ми або опускаємося до рівня опонента, або даємо йому жорстку відсіч. На жаль, в обох випадках у нас не виходить донести свою точку зору. Крім того, нікому з учасників конфлікту агресія не допомагає його врегулювати або винести з нього урок.

Яка поведінка під час конфлікту допоможе зберегти самооцінку?

Найздоровіша модель - наполегливість. Щоб їй слідувати, необхідно робити одночасно чотири непрості речі:

  • контролювати свої почуття, особливо злість і образу;
  • оцінювати ситуацію;
  • формулювати відповідь;
  • висловлювати свою думку спокійно і шанобливо, хоч би які емоції вирували всередині.

На щастя, цих навичок можна навчитися, якщо регулярно практикуватися й усвідомлено підходити до конфліктів. Під час наступної сварки спробуйте замість старих моделей поведінки слідувати цим чотирьом крокам. Спочатку у вас може погано виходити або не виходити зовсім. Але з часом ви почнете набагато краще справлятися з конфліктами і виходити з них, зберігши самооцінку.