На тлі війни в Україні зростає популярність фентезі — жанру, що пропонує читачеві втечу у вигадані світи з магією, героїкою та символічною боротьбою добра і зла
У цьому новому культурному тренді важливу роль відіграє Дніпропетровщина, чия історія і літературне середовище вже кілька десятиліть поспіль визначають вектор української фантастики.
Як заявила генеральна директорка видавництва Vivat Юлія Орлова, за час повномасштабної війни в Україні було видано понад сім мільйонів книжок. Причому не підручників, а саме художньої літератури — з чітко вираженою домінантою жанру фентезі. За словами Орлової, українці "голосують гривнею" за ці книги, шукаючи в них розраду, альтернативну реальність, де події підконтрольні, а зло — перемагається.
Фентезі, на відміну від реалістичної прози, не пропонує читачеві моделей поведінки в кризових ситуаціях. Воно не навчає виживати — воно дозволяє відволіктися. У часи війни, коли щоденні новини сповнені втрат і тривог, жанр стає формою емоційної ізоляції, а іноді й протестом. Саме тому популярність фентезі сьогодні — це не просто читацький інтерес, а маркер глибшого суспільного процесу.
Читайте також: Справжнє ім’я Дніпра: історики розкрили першу назву міста та спростували міфи про його походження
Історично фентезі в Україні не виникло на порожньому місці. У 1990-х роках, після здобуття незалежності, українська фантастика активно формувалася у таких містах як Харків і Дніпро (тоді ще — Дніпропетровськ). Саме звідси походили автори, які першими почали писати в жанрі фентезі — здебільшого російською мовою, але на українському ґрунті. Їхні твори видавалися в Росії, отримували нагороди й здобували популярність на європейському рівні.
Згодом з'явилися перші спроби створити фентезі українською — спочатку невдалі комерційно, але принципові з точки зору культурної автономії. Сьогодні цей жанр упевнено посів місце найбільш прибуткового в сегменті художньої літератури. Ті ж автори, що колись черпали натхнення з творів Толкієна, Говарда та Урсули ле Гвін, нині створюють власні Всесвіти з глибоким культурним кодом.
Фентезі, за своєю природою, — жанр без правил. На відміну від детективу чи мелодрами, його неможливо навчити за каноном: кожен автор вигадує унікальний світ, де діють власні закони. Тому писати фентезі — це не лише літературна діяльність, а своєрідний акт творення нової реальності. Така особливість жанру збігається з індивідуалізмом українського протесту: як у 1918-му кожен отаман мав власну армію, так і сьогодні кожен письменник-фентезійник має свій світ, власну паралельну країну.
Читайте також: Справжній скарб архітектури: що відомо про квартал АТЗ у Кам’янському
Зміна читацьких вподобань також перегукується з політичними й культурними змінами. У 2010-х роках, коли при владі була Партія регіонів, масовий інтерес був спрямований на історичну літературу, особливо період визвольної боротьби ХХ століття. Це був символічний спосіб опору. Тепер, у нових умовах війни, цю функцію частково перебирає на себе фентезі.
Не менш важливою є і демографічна складова. Зростання читацької аудиторії — це передусім молодь. Універсальний, позачасовий жанр дозволяє підліткам та юнацтву формувати уявлення про світ через символи та архетипи, а не через сувору логіку реалістичної прози. Тож фентезі для нового покоління стає не просто втечею, а способом самоідентифікації.
Читайте також: У Кам’янського презентували книгу «Постаті: нариси про вчених»
Таким чином, популярність фентезі в Україні — це не лише модна тенденція. Це культурна відповідь на війну, форма виживання через уяву та спосіб проговорити складні теми мовою магії, пригод і героїки. А Дніпропетровщина — одна з тих точок на мапі, де ця відповідь формувалася задовго до повномасштабного вторгнення. І продовжує звучати з новою силою.
Раніше ми розповідали, що кам’янська письменниця Вікторія Кардашова мріє про невеличку збірку своїх віршів та велику Перемогу для України. У затишній атмосфері читального залу майстриня слова розповіла про своє життя, творчість та мрії.