У кожній людській долі є моменти, коли здається, що все втрачено

Але іноді саме в ці миті приходить допомога, яка змінює все. Так сталося з родиною Солянників — літнім подружжям, що втекло від війни, залишивши все, окрім надії.

Георгій Миронович і Ганна Олексіївна усе життя прожили у Селидовому на Донеччині. Коли почалась повномасштабна агресія, вони були змушені покинути свій дім. Пошуки безпечного місця привели їх до міста Яворницьке, але доля знову підкинула випробування — господар квартири, щойно повернувшись до України, вигнав пару, залишивши їх без даху над головою.

Читайте також: Грошова допомога для ВПО у 2025 році - хто може отримати нові виплати від Карітас у Дніпрі

«Я щойно перенесла інсульт і ледве розуміла, що відбувається. Усі труднощі впали на плечі мого чоловіка, якому було 85», — згадує пані Ганна.

Їм порадили переїхати до міста Жовті Води. Тут, у колективному центрі для ВПО, вони вперше за довгий час відчули підтримку. Георгій Миронович описує це місце як «неначе рай», де їх оточили турботою та співчуттям.

Солянники прибули майже без нічого.

«Що можуть взяти з собою двоє пенсіонерів під обстрілами? Лише себе», — каже чоловік.

На допомогу прийшли фахівці благодійного фонду «Карітас Кам’янське» в рамках проєкту «Реагування на критичне становище ВПО та постраждалого місцевого населення». Кейс-менеджерка Марина Андреєва швидко організувала все необхідне: продуктові й гігієнічні набори, посуд, одяг, медичну допомогу, реєстрацію до сімейного лікаря та інше.

Читайте також: Дніпропетровська ОВА підписала меморандум з міжнародним благодійним фондом "Карітас"

Особливу увагу надали Георгію Мироновичу. Він пройшов курс лікування.

«86 — це вік, коли вже не хворієш, а просто погано себе почуваєш», — жартує він з гіркотою.

Пані Ганна з вдячністю згадує Марину: «Вона завжди на зв’язку, завжди щира й пояснює все просто. Нам справді пощастило з нею».

Читайте також: «Карітас Кам’янське» всебічно підтримав переселенців Дніпропетровщини - подробиці

Сьогодні подружжя поступово повертається до життя. Ганна вже може пересуватися з палицею й вірить у краще. «Я щиро дякую Богу та “Карітасу Кам’янське” — саме вони допомогли нам піднятися і знову відчути себе потрібними», — ділиться вона.

Ця історія — ще одне свідчення того, що навіть у найтемніші часи людяність, турбота і своєчасна допомога можуть повернути віру у добро. Проєкт реалізується за підтримки Гуманітарного фонду для України та OCHA Ukraine.