У середині XX століття індустріальне Кам’янське (тоді — Дніпродзержинськ) могло похвалитися об’єктом, якому заздрили навіть мешканці столиці. У центрі міського парку височіла парашутна вишка, висота якої сягала 75 метрів. Це значно перевищує висоту стандартного сучасного 16-поверхового будинку. Сьогодні від грандіозної металевої конструкції залишилися лише старі світлини та спогади старожилів.

Автор «Прометея» та амбітний проєкт 1930-х

Парашутна вежа в Кам’янському була не просто атракціоном, а символом епохи авіаційної романтики 1930-х років. Її проєктуванням займався Олексій Сокіл — видатний архітектор та скульптор, начальник будівельного цеху металургійного заводу, відомий як автор легендарного пам’ятника «Прометей».

Спорудження вежі стало можливим завдяки стрімкому розвитку міської інфраструктури, який розпочався у 1934 році. Саме тоді в місті почали закладати парк культури та відпочинку. Ініціативу підтримав директор металургійного заводу (ДМК) Йосип Манаєнков. За його сприяння підприємство виділило матеріали та фінансування не лише для будівництва вишки, а й для створення повноцінного аероклубу з аеродромом та ангарами.


Найвища в Україні: технічні особливості та підготовка пілотів

Згідно з архітектурними даними та розвідками краєзнавців, зокрема Віталія Шрамка, вежа у Кам’янському була найвищою конструкцією такого типу в Україні. Для порівняння: аналогічна вишка у Дніпрі (район станції Горяїнове) мала висоту лише 45 метрів.

Вежа була невід’ємною частиною аероклубу імені В. Молокова, який розташовувався поблизу сучасного залізничного вокзалу. Тут відпрацьовували навички стрибків майбутні аси. 12 травня 1936 року відбувся перший випуск клубу, який дав путівку в небо:

  • 25 пілотам;

  • 30 парашутистам;

  • 200 планеристам.

Випускниками цього клубу були відомі льотчики Другої світової війни, серед яких герої С. Левчук, В. Дригін та І. Степаненко.


Популярний атракціон та технічні «сюрпризи»

Після війни вежа перетворилася на надпопулярний міський атракціон. Будь-який охочий міг випробувати свою сміливість, стрибнувши з парашутом, що був закріплений на спеціальному тросі. Проте до кінця 1950-х років механізми почали зношуватися.

За свідченнями очевидців, легка вага підлітків або дівчат часто ставала причиною зупинки механізму. Парашутисти могли зависнути між небом та землею на 10-15 хвилин, поки оператор вручну не розблоковував систему. Такі інциденти додавали екстриму, але поступово сигналізували про аварійний стан конструкції.


Чому демонтували міську домінанту

Офіційна історія вежі завершилася у 1967 році. Головною причиною демонтажу вважають технічну зношеність та трагічний випадок: загибель підлітка, який зірвався з висоти.

Процес знесення був складною інженерною операцією. За спогадами мешканців, зафіксованими у документах Музею історії ДМК, вежу не підривали. Фахівці підрізали дві опорні «ноги», вварили спеціальні шарніри, а потім за допомогою тракторів повалили конструкцію. Гуркіт від падіння 75-метрового гіганта був таким потужним, що у сусідніх будинках відчувалася вібрація, схожа на землетрус.

Метал вежі було відправлено на переплавку, а на її місці згодом облаштували велику клумбу.

Сьогодні парашутна вежа залишається частиною втраченої спадщини Кам’янського, нагадуючи про часи, коли місто прагнуло досягти найвищих вертикалей у прямому та переносному сенсах.