Олена Полторацька: Тунельник, який освітлює шлях іншим
«Спочатку було страшно, — зізнається Олена Валентинівна. — Усе нове: робота, люди, відповідальність. Але з часом я зрозуміла, що головне — не боятися і довіряти тим, хто поруч». І поруч виявилися справжні люди — колеги, які підтримали, допомогли навчитися і повірили в неї.
Сьогодні вона із вдячністю говорить про свій колектив — дружний, згуртований і доброзичливий. Саме завдяки цьому середовищу робота стала для неї не просто професією, а частиною життя.
За освітою Олена Валентинівна — повар-кулінар, тож любов до порядку, акуратності та уважності у неї в характері. Усе робить сумлінно, з турботою про результат. Вважає, що в професії тунельника найважливіше — досвід, витримка та спокій, які приходять із роками.
«Я завжди намагаюся не зупинятися, — говорить вона. — Життя вчить нас бути сильними, але й не забувати про доброту. Молодим я б порадила: не бійтеся пробувати нове і завжди вірте у хороше».
Поза роботою Олена Валентинівна — людина з великим серцем. Вона любить свій дім і дачу, де знаходить натхнення й спокій серед квітів, які дбайливо вирощує власними руками. Любить доглядати за кімнатними рослинами, а коли з’являється вільна хвилинка — із задоволенням розгадує судоку, адже ця гра допомагає відпочити і водночас тримати розум у тонусі.
Та головна її гордість — син. Саме він є найбільшим стимулом, джерелом радості та натхнення.
Колеги відгукуються про Олену Валентинівну як про людину відкриту, доброзичливу й щиру. Вона завжди усміхнена, завжди готова допомогти словом і ділом. Її життєрадісність і спокій передаються іншим, створюючи особливу атмосферу в колективі.
Олена Валентинівна Полторацька — це приклад того, як любов до праці, доброта і людяність здатні перетворити будь-який робочий день на щось значно більше, ніж просто виконання завдань. Це — частинка великої історії нашого підприємства, історії, яку пишуть люди серцем.