Українські металургійні підприємства опинилися під серйозним тиском через зростання вартості електроенергії

“Це режим виживання” - так охарактеризував стан української металургії на четвертий рік повномасштабної війни президент асоціації «Укрметалургпром» Олександр Каленков. Його слова відображають реальність: гірничо-металургійний комплекс (ГМК) України з року в рік долає низку серйозних викликів.

Про це пише «Економічна правда».

Після початку вторгнення Росії галузь втратила близько 40% обсягів виробництва, зокрема через окупацію стратегічно важливого для металургії Маріуполя. Додалися і постійні обстріли, кратне зростання вартості логістики, дефіцит кадрів унаслідок мобілізації та проблеми з бронюванням працівників. Це серйозно вдарило по сектору, який забезпечує до 12% ВВП країни та робочі місця для десятків тисяч людей.

Нині до списку проблем додалося ще одне випробування - стрімке зростання тарифів на електроенергію, що є однією з ключових складових собівартості металопродукції. Підвищення, схоже, триватиме: нещодавно Нацкомісія з регулювання енергетики знову збільшила граничні ціни на ринку.

Питання, чи витримає ГМК новий ціновий удар і які існують варіанти вирішення тарифної проблеми, обговорювали учасники круглого столу, присвяченого енергетичним викликам для промисловості.

Вартість електроенергії та її вплив на металургію

Металургія належить до найбільш енергоємних виробництв. Тому зростання вартості електроенергії безпосередньо б’є по економіці підприємств. Для залізорудного концентрату витрати на електроенергію становлять 50-60% собівартості, для сталі - 10-15%.

Металургійні та феросплавні заводи України є серед найбільших промислових споживачів електроенергії в країні - разом вони використовують до 60% усіх промислових обсягів. За кілька останніх років ціни для бізнесу подвоїлися.

До вторгнення промисловість платила за електроенергію на 70-160% більше, ніж домогосподарства - близько 2,8 тис. грн за МВт·год. Уже в середині 2024 року середньозважена добова ціна зросла до 5,4 тис. грн за МВт·год.

У 2025 році відбулося чергове підвищення - на 15-20% порівняно з 2024-м. Якщо торік граничні ціни на ринку «на добу наперед» становили близько 6,6 тис. грн за МВт·год, то нині вони досягли 6,9 тис. грн за МВт·год. Зростають і витрати на транспортування електроенергії.

Станом на квітень 2025 року Україна мала одні з найвищих промислових тарифів у Європі - 101,2 євро за МВт·год. Для порівняння, у сусідній Польщі цей показник становив близько 89 євро. Такий розрив суттєво знижує конкурентоспроможність українських виробників.

Через високі енергетичні витрати рентабельність ГМК, який уже три роки перебуває у стані постійної кризи, стрімко знижується, а щорічні збитки сягають десятків мільярдів гривень.

Директор GMK Center Станіслав Зінченко наголошує: від доступності та вартості електроенергії залежить як конкурентоспроможність галузі, так і перспективи економічного відновлення країни. Поки Єврокомісія та уряди багатьох держав ЄС реалізовують програми підтримки енергоємних виробництв, українські підприємства залишаються наодинці з високими тарифами.

Наслідки особливо відчутні для великих виробників. Наприклад, «ArcelorMittal Кривий Ріг» споживає близько 250 МВт щогодини. Якщо раніше електроенергія становила 7% у структурі собівартості продукції, то тепер - уже 20%.

Віцепрезидент Energy Club Валерій Безус нагадує, що під час євроінтеграції Україна взяла за основу підхід ЄС: ринкові реформи мають гарантувати не лише доступність, а й екологічну чистоту енергії.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко звертає увагу, що країна вже взяла на себе зобов’язання перед ЄС створити дієву модель енергоринку та інтегрувати її до європейської системи. Однак реалізацію цього гальмує те, що у 2019 році було запроваджено модель, яка не відповідає стандартам ЄС.

За його словами, введені тоді «прайс-кепи» чинять тиск на ринок і спотворюють його роботу. Замість того, щоб використовувати ефективні ринкові інструменти, держава застосувала власну схему, яка не забезпечила доступної ціни для споживачів і водночас призвела до значних фінансових втрат для компаній.

Омельченко вважає, що без перегляду цієї моделі, зокрема без змін у системі ПСО (покладених спеціальних обов’язків), не вдасться збалансувати інтереси виробників електроенергії та промислових споживачів.

Ситуацію ускладнює й те, що під час воєнного стану підприємства фактично усунені від активної участі в обговореннях: вони можуть надсилати свої пропозиції лише письмово і тільки щодо вже підготовлених проєктів рішень. Як зазначає директор ТОВ «Дніпросталь-Енерго» Василь Гончарук, це суттєво обмежує можливості промисловців впливати на формування тарифної політики.

Як ситуація розвиватиметься далі

З 1 серпня Національна комісія з регулювання енергетики підвищила граничні ціни на електроенергію у вечірні години пік. З 17:00 до 23:00 ліміти на спотовому ринку зросли у 1,6 раза: для сегмента «на добу наперед» і внутрішньодобового ринку - з 9 тис. до 15 тис. грн за МВт·год, а для балансуючого ринку - з 10 тис. до 16 тис. грн за МВт·год.

Генеральний директор ArcelorMittal Кривий Ріг Мауро Лонгобардо наголошує: Україні потрібні як оперативні, так і стратегічні рішення, щоб уникнути подальшого погіршення ситуації. «У промисловості не може бути майбутнього без прийнятних цін на енергоносії», - підкреслює він.

Одним із швидких варіантів могло б стати будівництво власних генеруючих потужностей. Але замість розмов про інвестиції бізнес зараз змушений думати про виживання, а не розвиток. Довгостроковий шлях - це перехід до ринкових умов, коли ціна формується виключно попитом і пропозицією, без адміністративних обмежень. Це стимулювало б приватні інвестиції та конкуренцію, що могло б знизити вартість електроенергії для підприємств.

Водночас залучення капіталу потребує вирішення безпекових викликів: енергетична інфраструктура залишається ціллю для ворожих атак. Як тимчасовий крок уряд міг би обмежити ціну для великих виробників, зокрема «Енергоатому», щоб металургія отримала доступ до дешевшої енергії. Але системно змінити ситуацію здатна лише глибока реформа галузі - з ринковим ціноутворенням, конкуренцією за споживача та відмовою від надмірного державного регулювання.

Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Андрій Телюпа, презентуючи напрацювання до нової промислової стратегії, зазначив: витрати на енергоресурси є ключовим фактором для розвитку української промисловості.

«Бізнес чітко дав зрозуміти: без прогнозованого тарифу складно планувати інвестиції», - підкреслив він.

На переконання Лонгобардо, справедлива та конкурентна ціна на електроенергію - це не лише умова роботи окремого підприємства, а й запорука стабільності всієї промисловості. Інакше країні загрожує економічний колапс.