«Штучні переваги» та екологічні заборони: де в Україні після війни заборонять будувати заводи, а де дадуть гроші на бізнес
Після завершення бойових дій Україна відмовиться від універсальних підходів до розвитку територій, запроваджуючи стратегію регіональної диференціації. Академік Елла Лібанова прогнозує формування чотирьох функціональних кластерів, кожен з яких матиме особливий статус — від «податкових гаваней» на півночі до суворих екологічних зон на заході.
Регіональна специфіка як основа нової державної стратегії
Процес повоєнного відновлення України не буде однорідним, оскільки кожен регіон опинився унікальних стартових умовах через безпекові ризики та руйнування інфраструктури. На думку фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, майбутня економічна географія країни базуватиметься на поділі на чотири зони: Північний схід, Південний схід, Центральну Україну та Західний регіон. Такий підхід дозволить уникнути неефективного розподілу ресурсів і створити умови для повернення мільйонів мігрантів.
Північний схід: створення штучних переваг для прикордоння
Найбільшим викликом для держави стане відродження Сумської, Чернігівської та Харківської областей. Близькість до кордону з Російською Федерацією залишатиметься стримуючим фактором для інвесторів. До 2022 року лише Харківська область формувала близько 6% загальнонаціонального ВВП, будучи потужним індустріальним та освітнім хабом . Щоб повернути цей статус, ринкових механізмів буде замало.
Елла Лібанова наголошує на необхідності впровадження спеціальних економічних режимів. Держава має створити умови, за яких бізнес у Харкові чи Сумах матиме суттєві податкові переваги порівняно з безпечнішими регіонами. Це дозволить нівелювати безпекові ризики через фінансову вигоду та стимулювати створення нових робочих місць.
Південний схід: відновлення морської логістики та безпека навігації
Майбутнє причорноморських та приазовських областей цілком залежить від статусу морських шляхів. До повномасштабного вторгнення через українські порти проходило близько 90% експорту агропродукції, що забезпечувало валютну стабільність країни . Економічне відродження Півдня неможливе без повного розмінування акваторій та гарантій безпечного судноплавства. Окрім аграрного сектору, відновлення навігації є критичним для металургійного кластеру, який традиційно орієнтувався на морські поставки.
Західний регіон: межа екологічної місткості та вичерпання ресурсів
Західні області України, які стали прихистком для тисяч підприємств, наразі демонструють найвищу динаміку розвитку. За даними платформи Opendatabot, станом на початок 2024 року понад 19 тисяч компаній змінили місце реєстрації, обираючи переважно Львівщину та Закарпаття. Проте цей ресурс не є безмежним.
Науковці застерігають від надмірної індустріалізації регіону, яка може призвести до екологічної катастрофи. Реальні резерви для подальшого розселення та будівництва великих заводів зберігаються лише у Львівській та Івано-Франківській областях. Для інших територій заходу пріоритетом має стати жорсткий екологічний контроль та розвиток рекреаційного потенціалу, щоб не вичерпати природні ресурси, необхідні для життя.
Центр країни та спростування політичних маніпуляцій
Центральна Україна розглядається як найбільш стабільний драйвер економіки завдяки віддаленості від фронту та високій якості земельних ресурсів. Тут ключовим завданням стане модернізація агросектору та впровадження технологій, що запобігають деградації ґрунтів. Важливо, що такий розподіл на зони має виключно прагматичний характер і не впливає на державний устрій.
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова чітко розмежовує економічне планування та політику:
«Ці чотири-п'ять кластерів, про які я говорила, це все не має ніякого стосунку до політичного устрою. Абсолютно. Ні про яку федерацію тут не йдеться. Це виключно соціоекономічні, соціоекологічні кластери, не більше»
Впровадження кластерної моделі дозволить уряду відійти від шаблонів і розробляти точкові програми відновлення. Це забезпечить ефективну інтеграцію кожного регіону в нову економічну реальність, враховуючи як безпекові виклики, так і природний потенціал територій.