Для Анни та Дмитра ремонтно-механічний завод став не лише майданчиком для роботи, а й місцем зустрічі двох половинок

Історію про те, як долала виклики долі, коли її чоловік став на захист Батьківщини, жінка розповіла пресслужбі ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Мирне життя, щаслива родина

Дмитро прийшов на завод відразу після служби в армії у 2006 році. На ливарній дільниці працювали його мама і брат Сергій, вони і порадили йти на виробництво. Влаштувався сталеваром. Робота сподобалася, тому трудився завзято, постійно підвищував рівень своєї майстерності.

Через два роки на цю ж дільницю також за рекомендацією мами (вона, як і старша сестра, працювала кранівницею) прийшла і Анна. Молодий чоловік почав робити дівчині знаки уваги, на які вона відповідала взаємністю.

«Він дуже гарний - високий, міцний, чорнявий. Мені відразу сподобався, Почали зустрічатися, згодом побралися, народився син Володимир. Одним словом, знайшла на заводі і роботу, і кохання», - з ніжністю розповіла жінка.

Анна працює стрижневиком ручного формування і термістом на ливарній дільниці РМЗ. Вона виконує роботи з набивання форм, які потім формуються в ґрунті. В готові форми сталевар заливає розплавлений метал. Далі Анна проводить термічну обробку відлитих деталей у спеціальній печі. Робота дуже відповідальна, тому тут виключається найменша неуважність.

Велика війна

У листопаді 2022 року Дмитра мобілізували на службу. Анна згадує, що перша реакція на цю звістку була такою, як і у багатьох сімей - шок. По-перше, тому що попереду невідомість та велика небезпека. По-друге, вона розуміла, що все навантаження щодо піклування про родину тепер буде на її жіночих плечах.

«Це дуже важко. Окрім повсякденних справ, я стикнулася з купою складних питань, які потрібно було вирішувати. Мені дуже пощастило з колегами: підтримували морально, допомагали транспортом при вирішення різних питань і фінансово, коли не вистачало коштів. Дуже їм вдячна. У нас чудовий колектив - дружний, веселий, працьовитий, та класний начальник дільниці - Валерій Проценко. Наприклад, коли влітку цього року чоловік отримав поранення, мені потрібно було поїхати до нього на тривалий час. Питання з відпусткою і щорічною, і за свій рахунок взагалі не стояло. Валерій Олександрович постійно був на зв’язку, запитував, яка потрібна допомога. Була постійно потужна підтримка. Це дорогого вартує», - поділилася Анна.


Дім - робота

Протягом року після мобілізації Дмитро ніс службу на Київщині, виконував завдання з охорони об’єктів. А восени 2023-го його разом з побратимами направили на передову. Це було черговим випробуванням для родини. Анна з Дмитром домовилися «нуль» називати роботою, а повернення до дислокації підрозділу - домом.

«Коли хлопців відправляли на роботу, то це були найважчі дні, а подекуди й тижні. Ті моменти, коли Діма виходив на зв’язок, були просто сплеском емоцій. Я розуміла, що це тільки на пару днів, але все одно можна було трохи розслабитися. Найтяжче було, коли хлопців виводили на роботу на 15-20 днів. Молилися днями і ночами всі за них. Це було непросто пережити, коли більше двох тижнів ти нічого не знаєш про свою рідну людину, яка знаходиться в самому пеклі війни», - розповіла жінка.

Життя триває

Влітку 2024 року Дмитро отримав важке поранення. Зараз проходить лікування, попереду - тривала реабілітація. Рідні та колектив його дуже підтримують, постійно на зв’язку. Відразу після поранення Анна була поряд з чоловіком два місяці. Її турбота та любов допомагали Дмитру боротися. Це відчувало не тільки подружжя, про це говорили і лікарі. Наближався вересень, потрібно було збирати дитину до школи, та й роботу ніхто не відміняв.

Зараз Анна вдома, але за першим дзвінком готова летіти до свого коханого. Вона зізнається, що чекати чоловіка з війни було важко, втім нині теж нелегко - велике навантаження: дім, госпіталь, робота, дитина.

«Нічого - ми сильні, разом ми з усім впораємося. Звичайно, ми розуміємо, що так як раніше, вже не буде, але життя триває. Будемо жити, насолоджуватися спілкуванням, їздити на відпочинок всією родиною, треба ж ще онуків дочекатися. Зараз головне, щоб чоловік одужав. Діма налаштований оптимістично. Інакше не можна. Він дуже сильний, справжній герой, говорить, що заради нас все стерпить, все зробить. Все буде добре», - запевнила дружина захисника.