Ветеранський хаб Каметсталі продовжує бути осередком сили та підтримки для демобілізованих воїнів, стрімко розвиватися та розширювати платформу для реалізації ветеранських ініціатив
«Чудовий спортивний простір, де мають змогу зібратися і цивільні, і мілітарні люди, місце, де відчуваєш душевну гармонію і світлу надію на майбутнє», - саме такими словами про ветеранський хаб, вперше побувавши там у своїй відпустці, висловився співробітник Каметсталі Павло, який з початку війни захищає небо України у військах противоповітряної оборони.
Багато років свого життя Павло займався гирьовим спортом, потім армрестлінгом, брав участь у численних міських і обласних змаганнях, де завойовував призові місця. Тож найбільше чоловік був вражений кімнатою з реабілітаційними тренажерами та іншим спортивним приладдям. Відвідати ветеранський простір у відпустці Павла запросив Едуард Аноткін, ветеран та громадський тренер, який вже розпочав проводити у хабі групові реабілітаційні тренування для демобілізованих побратимів.
Читайте також: Місце сили і тепла: за підтримки Метінвесту відкрився новий простір для ветеранів Кам’янського
"Дуже вдячний Едуарду Олександровичу за роки тренерства зі мною, за усі мої успіхи на змаганнях і за чудову фізичну підготовку, яка згодом знадобилася мені у роботі горновим доменної печі на Каметсталі, а потім у лавах ЗСУ. І, звичайно, вражений, наскільки комфортний та затишний осередок для ветеранів створив Метінвест у нашому місті. Після війни у мене в планах - повернутися на комбінат, і, звичайно, у спортивну сферу життя, а у вільний час буду допомагати Едуарду Олександровичу у його тренерській діяльності. Хочеться, щоб наша ветеранська спільнота стала потужною силою, що об’єднає у цьому чудовому просторі бойових побратимів після війни".
А поки ворожі ракети летять на нашу країну, Павло – на варті життя людей, як і сотні співробітників Каметсталі, які зараз на передовій. Його мотивація – майбутнє українських дітей, таких, як його маленька донечка, яка народилася вже під час війни. А ще іноді між своїми чергуваннями він дивиться на небо. На чисте українське небо, яке так старанно береже. І тоді, на мить, йому здається, що він бачить у ньому обличчя тих, кого врятував. Він – зенітник, і він – наш захисник, адже захищає Дніпропетровщину і місто Камʼянське.
На прохання описати, як проходить його день на службі, Павло розповідає:
- Мій «день» на службі часто починається вночі, під час повітряної тривоги. І далі - годинами в очікуванні ворожих цілей. Працюємо у злагодженій взаємодії - один спостерігає, інший напоготові, хтось біля техніки, - у кожного своє завдання. Головне – збити, не дати досягнути бажаної ворогом мети. Коли немає ракетної небезпеки, ми займаємося відновленням техніки, звісно, і відпочити треба. Але найприємніше – це навіть не відпочинок, а момент, коли збиваєш той непотріб, і розумієш, що працюєш недаремно. Чергова ракета чи «шахед» не досягнули мети, а це означає, що залишився цілим чийсь житловий будинок чи лікарня, дамба, підприємство - ми зберегли чиєсь життя… так, це найцінніші моменти.
Перебуваючи у лавах ЗСУ, Павло постійно спілкується з колегами з доменного цеху Каметсталі, на зв’язку також і з тими, хто, як і він, захищає Україну на фронті. Товариші морально підтримують одне одного та згадують Каметсталь і доменну піч ДП-9, бо навіть за нею хлопці сумують на війні. Та головне сьогодні усім нам, за словами Павла, вистояти і не втратити честі, цінувати речі, які до війни сприймалися як належне – коли є світло та опалення в домівках, коли поруч з тобою рідні, коли за вікном тихі ночі без повітряних тривог та вибухів.
Читайте також: «Серце Азовсталі»: проєкт підтримки ветеранів продовжить свою роботу у наступному році - Рінат Ахметов
Мужність та розсудливість таких людей, як Павло, надихає. Саме такі воїни, як він, – наш щит, наша надія на мирне небо та щасливе майбутнє. Нехай кожен новий день наближає його до закінчення війни та обіймів дорогих людей. І нехай якнайшвидше настане мирне життя для України.