День пам’яті жертв голодоморів
Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр.
В 1932–1933 роках керівництво Радянського Союзу, маючи намір знищити частину українців, офіційно заперечувало факт масової смертності в Україні від голоду та відмовилося від благодійної допомоги, що її пропонували країни світу, часто — за сприяння українців-емігрантів. В самому СРСР десятиліттями тривала заборона на пам’ять про жертв Голодомору — жодних публічних розмов, жодного вшанування пам’яті невинно вбитих.
В Україні церемонії вшанування пам’яті жертв Голодомору стали можливими лише з розпадом Радянського Союзу та відновленням державної незалежності України. З кінця 1980-х рр. завдяки діяльності активної громадськості вже у вересні 1990 року в багатьох регіонах України пройшли скорботні заходи та панахиди за вбитими в 1932–1933 роках українцями. 1990-ті роки в Україні ознаменувалися розгортанням дослідницької, пошукової, наукової, освітньої, культурної роботи, спрямованої на відновлення пам’яті про мільйони жертв Голодомору. З проголошенням незалежності у 1991 році до справи з вшанування пам`яті жертв злочину та відновлення історичної правди приєдналася і держава.
В 1993 році Президент Леонід Кравчук підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні». Тоді ж було урочисто відкрито пам`ятний знак «Жертвам Голодомору 1932–1933 року» на Михайлівській площі у Києві, який довгий час, до появи Меморіалу жертв Голодомору, виконував функції місця вшанування пам’яті жертв геноциду. В 1998 році Указом Президента України Леоніда Кучми було встановлено щорічний національний пам’ятний День пам’яті жертв голодоморів у четверту суботу листопада.
Що було раніше
У народне свято 24 листопада у давнину вже всюди лежав сніг, а водойм покривалися кіркою льоду. У день Катерини влаштовували перегони на санях, що їх особливо любила молодь. Молодята у цей день ходили селом у вивернутих навиворіт кожухах - вважалося, що це допоможе їм зберегти шлюб щасливим.
До цього народного свята намагалися закінчити всі сільськогосподарські роботи, привести в порядок сарай, прибрати і замульчувати город. За давніми повір'ями, якщо до 24 листопада все закінчити в городі і в саду, то наступний рік буде дуже врожайним.
Незаміжні дівчата ввечері 24 листопада ворожили на судженого. Для цього брали головку часнику, чистили її і рахували зубчики. Якщо їх парна кількість, то в наступному році буде весілля, а якщо непарне, то дівчина ще рік буде незаміжньою. Також популярним у День святої Катерини було таке ворожіння: гілку вишні ставили у воду і чекали, чи вона розцвіте до Різдва. Якщо це сталося, то наступного року дівчина вийде заміж.
Що не можна робити цього дня
- Заборонено голосно співати, танцювати, веселитися.
- Не можна ремонтувати, шити, займатися важкою працею.
- Триває Різдвяний піст, тому не варто вживати м'ясні, молочні продукти, яйця.
Народні прикмети і традиції
- Навколо місяця видніється коло – буде заледеніння;
- Ще не випав сніг – отже, наступний рік буде неурожайним;
- Туман чи відлига – до похолодання після Варвариного дня (4 грудня);
- За вікном тепла погода – в другій половині грудня вдарять морози;
- Ясно – зима буде холодною.