Місто Дніпро зберігає чимало історичних загадок, але однією з найобговорюваніших залишається легенда про розгалужену мережу підземних лабіринтів під сучасним парком імені Т. Г. Шевченка

Згідно з міськими переказами, тунелі з’єднують Палац студентів ДНУ (колишній палац Потьомкіна) з річкою Дніпро та Монастирським островом.

Чи є ці ходи реальністю, чи це лише романтична вигадка часів заснування міста?

Історія виникнення легенди про тунелі

Палац для князя Григорія Потьомкіна був збудований у 1790 році за проєктом видатного архітектора Івана Старова. Садиба розкинулася на великій території — сучасний парк Шевченка займає близько 36 гектарів площі. Майже одразу після завершення будівництва з'явилися чутки про те, що під будівлею прокладено таємні ходи.

За легендою, один із таких тунелів вів безпосередньо до берега Дніпра, щоб у разі небезпеки можна було непомітно покинути резиденцію, а інший — простягався аж до Монастирського острова. З огляду на масштаби будівництва та статус власника палацу, такі інженерні рішення здавалися цілком імовірними для кінця XVIII століття.


Документальні підтвердження та знахідки

Перші задокументовані свідчення про наявність підземних споруд з'явилися лише на початку XX століття. У 1914 році, під час прокладання каналізаційних труб у районі парку, робітники наштовхнулися на масивне цегляне склепіння.

Як зазначає відомий дніпровський історик та краєзнавець Максим Кавун у своєму циклі статей "Геній місця" на міському порталі gorod.dp.ua, ця знахідка була зафіксована видатним дослідником Дмитром Яворницьким.

"Яворницький особисто спускався у виявлений хід. За його описами, це була галерея, викладена червоною цеглою, висотою в зріст людини, по якій цілком вільно можна було пересуватися. Хід вів від палацу в бік річки, але був частково завалений", — розповідає кандидат історичних наук Максим Кавун.

Ще одна хвиля відкриттів припала на 1950-ті роки, коли палац відновлювали після Другої світової війни. Будівельники знову знайшли залишки підземних галерей, проте, через брак фінансування та поспіх у відбудові об'єкта, входи до них були замуровані або засипані будівельним сміттям.


Дренажна система чи секретний хід

Сучасні дослідники та архітектори мають більш прагматичний погляд на призначення цих підземель. Під час вивчення планів забудови Катеринослава (історична назва Дніпра) фахівці дійшли висновку, що "таємні лабіринти" найімовірніше мали виключно господарське значення.

Співробітники Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького, коментуючи цю тему для суспільних мовників, неодноразово наголошували на інженерній специфіці будівлі.

Спеціалісти зазначають, що палац стоїть на складному рельєфі з високим ризиком зсувів ґрунту та підмивання підземними водами. Тому те, що містяни вважали таємними ходами для втечі, насправді є:

  • Грандіозною дренажною системою, яка відводила воду від фундаменту палацу до Дніпра.

  • Залишками старовинної системи опалення, оскільки великі палаци того часу обігрівалися за допомогою підземних печей, від яких тепле повітря йшло спеціальними каналами під підлогою та в стінах.

  • Льохами та господарськими підвалами для зберігання провізії.

Розміри цих комунікацій дійсно дозволяли людині пересуватися ними на повний зріст, що було необхідно для їх регулярного обслуговування кріпаками та слугами.

Що знаходиться під палацом сьогодні

Станом на 2026 рік жодних масштабних археологічних розкопок під самим Палацом студентів ДНУ не проводиться через ризик пошкодження фундаменту історичної будівлі. Частина підвальних приміщень, які збереглися, використовується для господарських потреб університету.

Решта підземних комунікацій залишається недослідженою, засипаною землею або затопленою ґрунтовими водами. Тому міф про таємничі лабіринти під парком Шевченка продовжує жити, приваблюючи туристів та шукачів пригод.