Богородицька фортеця на околиці Дніпра поступово розкриває свої таємниці завдяки роботі істориків, археологів, архітекторів і краєзнавців
У 1688 році за розпорядженням царського уряду на території Запорожжя, поблизу міста Самара, було збудовано тимчасову Богородицьку фортецю. Її основним призначенням був захист від татарських набігів і контроль над Запорозькою Січчю.
Сучасник тих подій Франц де Невіль згадував, що будівництво очолив окольничий Леонтій Неплюєв із військом у 30 тисяч осіб. План фортеці розробив голландський інженер полковник Вазаль. Укріплення звели всього за місяць, після чого залишили гарнізон. Фортецю назвали Новобогородицьк, або місто Богоматері.
Запорожці виступали проти її будівництва, однак їхні протести не були враховані. Водночас за планами уряду гетьман Іван Мазепа мав збудувати ще кілька укріплень на лівому березі Дніпра. Серед них саме Богородицька фортеця була ключовою.
Укріплення мало змішаний баштово-бастіонний тип. Воно складалося з п’яти бастіонних фронтів, трьох великих бастіонів і двох напівбастіонів. Також були дерев’яні вежі з брамами та перекидними мостами через рів. Усередині фортеці розташовувалися житлові будівлі, склади, порохові льохи, лазня та інші господарські споруди. Поруч був посад, укріплений валами.
Читайте також: Замок "Дніпровського Гауді": таємниці та легенди незвичайної дачі Хляпатури
Фортецю почали активно використовувати вже у 1689 році під час Кримських походів. У наступні роки тут постійно перебував значний гарнізон, а також селилися переселенці з українських полків.
Втім, у 1711 році згідно з умовами Прутського договору між Росією та Османською імперією фортецю було зруйновано. Знесення відбувалося під контролем влади та за участю турецьких представників.
Пізніше, у XVIII столітті, ця територія знову використовувалася для військових укріплень під час нових воєн. Сьогодні ж залишки Богородицької фортеці є важливою історичною пам’яткою, яка допомагає краще зрозуміти минуле регіону.