Генеральний директор Групи Метінвест Юрій Риженков дав інтерв’ю американській телерадіомережі CBS News під час 56-го Всесвітнього економічного форуму в Давосі

Він розповів, як війна та глобальні виклики змінюють українську металургію, що робить Метінвест, щоб зменшити вплив на довкілля та підтримати ЗСУ, і чи є у сталі майбутнє.

- Гірничо-металургійний комплекс - це величезна галузь. Яке місце в ній займає Метінвест?

- Метінвест - це міжнародна гірничо-металургійна компанія з українським корінням. Основна діяльність компанії зосереджена в Україні: ми видобуваємо залізну руду та виробляємо сталь. Постачаємо продукцію переважно до Європейського Союзу та Великої Британії, а також маємо прокатні підприємства в Італії, Болгарії, Румунії та Великій Британії.

- Тобто Метінвест - це конгломерат, гірничий гігант? Який ваш масштаб на глобальній арені?

- Ми радше вертикально інтегрована компанія: охоплюємо весь ланцюг - від видобутку залізної руди до виробництва готової продукції, що використовується, наприклад, у мостах, будівлях та інших виробах, зокрема й споживчих. Ідея в тому, щоб бути мостом між українським та європейським ринками.

- Як ви сказали, у вас багато виробництва в Європі. Як ви рухаєтеся до зменшення впливу на довкілля та підвищення ефективності?

- Це тренд усієї світової металургійної галузі - не лише в Європейському Союзі, а й в Україні також. Тож кожна гірничо-металургійна компанія думає про декарбонізацію та ефективність.

У нас ефективність починається ще на етапі видобутку залізної руди й триває аж до доставлення готової продукції клієнтам. Також ми розпочали новий проєкт - будівництво металургійного заводу Metinvest Adria  в італійському Пйомбіно, в провінції Ліворно. Це буде один із найсучасніших заводів у Європі й водночас пілотний проєкт: ми плануємо використати його як зразок для відновлення наших українських потужностей. З очевидних причин під час війни ми не можемо проводити масштабної реконструкції та робити великих інвестицій в Україні. Тож цей завод слугуватиме своєрідним прототипом для модернізації наших підприємств в Україні.

- Війна у вашій країні - це зовсім інший вимір трансформацій. За останні роки ви втратили частину металургійних потужностей. Як Метінвест адаптується до цієї геополітики?

- Ми, мабуть, найбільше постраждали серед великих промислових бізнесів України. Адже втратили майже половину компанії. Два металургійні комбінати - найбільші в Маріуполі - були повністю зруйновані на початку вторгнення у 2022 році. Нам довелося перебудувати логістику та скоригувати ланцюг постачання сировини. Ми мали дбати про персонал, адже люди фактично щодня перебувають у небезпеці під час обстрілів України. І водночас ми продовжуємо працювати.

Також від початку вторгнення рішення нашого акціонера Ріната Ахметова було таким: підтримувати Збройні сили України та країну загалом. Насправді зараз він проводить більшість часу в Києві, разом із країною та співгромадянами. Він заснував Сталевий Фронт, який об’єднує всі його бізнеси для допомоги Силам оборони.

- І водночас ви маєте управляти компанією, підтримувати команду, щоб люди залишалися вмотивованими та почувалися в безпеці.

- Так, це правда. Щоб мотивувати людей, ми говоримо про роль кожного у цій оборонній ініціативі. Але важливо також дивитися вперед і розвиватися. Саме тому ми створили перший в Україні приватний університет Метінвест Політехніка, який працює з 2022 року. Ми маємо 19 бакалаврських, 21 магістерську програму та п’ять програм докторантури. У такий спосіб ми готуємо кваліфіковані кадри для відбудови України після завершення війни.

- Ви переживаєте через дефіцит кадрів?

- Про це завжди треба думати. Це нескінченний процес, особливо в сталеливарній галузі, де потрібно впроваджувати інновації та щодня, якщо не щохвилини, доводити якість.

- Ви відчуваєте наслідки втрати виробничих потужностей, і водночас бізнес має підтримувати країну в умовах війни. Як це впливає на людей у Метінвесті?

- Ми, напевно, є найбільшим донором Збройних сил України. Загалом за останні чотири роки на підтримку українського народу та війська Метінвест передав понад $200 млн. Половина цієї суми спрямована на потреби Сил оборони України. Крім того, ми виготовляємо багато речей для армії та захисту військових. Наприклад, сталеві підземні шпиталі, які здатні витримати пряме влучання ракети. Також ми випускаємо захисні екрани для техніки, плити для бронежилетів і низку інших виробів. З одного боку, це вагома підтримка українських військових. З іншого - це дуже потужний мотиваційний чинник для наших людей. Адже вони розуміють: навіть не перебуваючи на передовій, вони беруть участь в обороні та є невіддільною частиною оборонної системи країни.


- Часто сталь сприймають як частину «брудної» енергетики разом із нафтою, газом та гірничодобувною промисловістю загалом. Але сталь дещо інша. Так, це «брудна» індустрія, яка очищується. Але водночас це ж не «тимчасовий матеріал», чи не так?

- Не зовсім. На мою думку, сталь залишиться з нами ще надовго. Вона є в кожному інфраструктурному проєкті та в більшості споживчих товарів. Думаю, вона нікуди не зникне. Водночас важливо пам’ятати: сталь - це найбільш придатний до переробки матеріал. Її можна переробляти на 100% і використовувати знову й знову. Більшість сталевих виробів, які ми використовуємо сьогодні, спершу були виготовлені зі сталі, виробленої понад 100 років тому. Тож у цьому сенсі сталь може стати ідеальним матеріалом, коли ми перейдемо до виробництва з низькими викидами вуглецю. Тоді вона справді стане найбільш сталим матеріалом.

- Отже, сталь стає кращою, а очікування ринку - вищими. Як ви адаптуєтеся до цього?

- Ми маємо адаптуватися не лише тому, що працюємо в металургійній галузі, а й тому, що перебуваємо в дуже мінливих умовах війни в Україні. Тому ми максимально гнучкі щодо ланцюгів постачання та виробничих процесів. Наші люди показують неймовірну стійкість, коли йдеться про реагування на зовнішні загрози. Це один із небагатьох позитивних уроків війни - нам довелося цього навчитися, інакше ми б не вижили.

- А щодо якості продукції - вона теж змінюється і стає кращою?

- Над якістю потрібно працювати постійно. У сталеливарній галузі не можна просто зупинитися й сказати: «Ось продукт, який я продаватиму завжди». Ні. Галузь рухається, кожен гравець знаходить кращі способи виробництва й підвищує якість для клієнтів. Тож ми маємо вдосконалюватися.

- Юрію, раніше ви казали, що бачите свою кар’єру в гірничо-металургійному комплексі. Наскільки зараз ви впевнені в майбутньому цієї галузі?

- Думаю, майбутнє є. Якщо подивитися на запаси залізної руди у світі та в Україні зокрема, їх вистачить більш ніж на 100 років - навіть з огляду на лише розвідані поклади. Як я вже казав, сталь - один із найуніверсальніших матеріалів у світі, якщо не найуніверсальніший. Тому я вважаю, що майбутні сфери застосування сталі будуть величезними. А те, що зараз у сталеливарні галузі є потужний стимул виробляти низьковуглецеву або навіть вуглецево-нейтральну сталь, дає можливість цьому продукту стати матеріалом майбутнього.