Повернутися додому: як завод «ЮЖКОКС» став частиною родинної історії контролерки Олени

Кошелькова Олена Анатоліївна — контролер у виробництві чорних металів 5 розряду відділу технічного контролю ПРАТ «ЮЖКОКС». Її професійний шлях тісно переплетений із долею підприємства — і це вже справжня життєва історія.
Народилась 28 березня 1972 року. За освітою — технік-технолог, і ці знання сьогодні вона не просто застосовує в роботі, а й передає молодим працівникам, допомагаючи новим колегам освоїтися у професії.

Шлях довжиною в життя

На «ЮЖКОКС» Олена Анатоліївна вперше прийшла ще у 1992 році. Доля складалася по-різному — був період, коли довелося поїхати й залишити підприємство. Але згодом вона повернулася й продовжила свій трудовий шлях саме тут. Із 2018 року знову офіційно працює на заводі, залишаючись вірною обраній справі.
Вона з особливою теплотою говорить про колектив:
дружній, згуртований, такий, що завжди підтримає і допоможе.
Тепер уже й сама Олена Анатоліївна стала тією людиною, яка підтримує інших — навчає, підказує, ділиться досвідом.

Родинні корені — теж із заводу

На підприємство її свого часу покликали батьки. І не дивно — завод для їхньої родини був рідним місцем праці.
Мама й тато працювали в цеху роданистих солей (якого сьогодні вже немає).
Дядько трудився в коксовому цеху, брат — на ректифікації.
Тож «ЮЖКОКС» для Олени Анатоліївни — це не просто робота, а частина родинної історії.

Найголовніше — родина 

Вона — любляча дружина, мама і вже бабуся. У неї чоловік, син і 10-річний онук. Про сім’ю говорить з особливою ніжністю:
саме родина наповнює, надихає і є головною цінністю в житті.
Найкращий вихідний для неї — це день, проведений разом із близькими.

Квіти як відображення душі 

Серед захоплень — вишивка бісером, але справжня любов, від якої на обличчі з’являється щира усмішка — це садівництво, а особливо квіти.
Вона каже:
«Люблю все — від весняних підсніжників до осінніх хризантем».
Та найбільша її гордість — півонії і нарциси.В її саду росте близько 150 сортів півоній.
Півонії для неї — особливі, адже квітнуть саме тоді, коли день народження у сина. Тож ці квіти мають для неї ще й глибокий особистий сенс.

Людяність, що відчувається в усьому

Олену Анатоліївну знають як добру, скромну, щиру та теплу людину.
Майбутнім працівникам вона радить просто:
бути працьовитими й терплячими — і тоді все обов’язково вийде.

Головне побажання

Її найщиріше бажання сьогодні — МИР. 
Щоб родини могли бути разом, щоб настав спокій і впевненість у завтрашньому дні.