Математика апокаліпсису: вчені визначили, скільки ще проіснує людство

Математики застосували статистичну модель, відому як «аргумент судного дня», для оцінки тривалості існування людської цивілізації. Згідно з розрахунками, існує 95-відсоткова ймовірність зникнення людства в межах найближчих 17 100 років. Попри те, що подібні заяви часто викликають широкий резонанс, наукова спільнота закликає розглядати ці цифри не як точну дату, а як статистичну імовірність, що базується на демографічних даних.

«Аргумент судного дня»: що це за теорія

«Аргумент судного дня» — це імовірнісна модель, яка протягом багатьох років є предметом дискусій серед науковців. Як повідомляє видання Daily Mail , в основі розрахунків лежить припущення, що ми не займаємо привілейованого становища у Всесвіті. Ця ідея базується на принципі Коперника: людство не є «особливим» у часі, тому ми, ймовірно, живемо не на самому початку історії нашого виду, а десь посередині.

Статистика спирається на оцінку, що за всю історію Землі на планеті вже жили близько 117 мільярдів людей. Модель припускає, що ми займаємо випадкове місце в цій хронологічній послідовності. Математично це означає, що 117 мільярдів людей, які вже існували, складають приблизно 5% усіх людей, які коли-небудь з’являться на світ.

Якщо ці 5% є репрезентативною вибіркою, то загальна чисельність людства, яка коли-небудь житиме на Землі, становитиме близько 2,34 трильйона осіб. Це число стає «стелею» для подальшого демографічного розвитку.

Математика виживання: звідки взялася цифра 17 100 років

Щоб перетворити теоретичну кількість людей на часовий показник, дослідники використали сучасні темпи народжуваності. Припускаючи, що населення продовжуватиме зростати або залишатиметься на певному рівні, математики підрахували, що людство досягне ліміту у 2,34 трильйона осіб приблизно через 17 100 років.

Прихильники цієї теорії стверджують: існує 95-відсоткова ймовірність того, що саме в цей період людство як вид припинить своє існування. Важливо розуміти, що модель не вказує на конкретну причину «кінця світу» — це може бути екологічна катастрофа, пандемія або виснаження ресурсів. Математичний апарат оцінює лише імовірність зникнення, залишаючи питання причин поза межами дослідження.

Експертна оцінка та критика моделі

Наукова спільнота ставиться до таких прогнозів стримано. Багато фахівців наголошують, що подібні розрахунки спираються на надто спрощені припущення, які не враховують стрімкий технологічний прогрес або можливість колонізації інших планет.

Як зазначають дослідники з Міланського університету у своїй публікації від травня цього року, сценарії майбутнього є значно складнішими. У своїй роботі вони змоделювали варіант різкого скорочення населення Землі через екологічні кризи. Згідно з їхньою моделлю, за умови суттєвого зменшення стійкої місткості планети до двох мільярдів людей, скорочення населення вдвічі можливе до 2064 року. Однак автори моделі підкреслюють:

«Це не прогноз і не передбачення майбутнього, а лише ілюстративний математичний сценарій, який демонструє чутливість екосистеми до зовнішніх та внутрішніх факторів».

Критики «аргументу судного дня» вказують на те, що майбутнє людства залежить від адаптивності цивілізації. Розвиток технологій, перехід на відновлювані джерела енергії та потенційне освоєння космосу можуть кардинально змінити демографічні та ресурсні ліміти, які зараз використовуються в розрахунках.

Що далі: науковий погляд на майбутнє

Попри те, що математичні моделі є важливим інструментом для розуміння глобальних ризиків, вони не є остаточним вироком для цивілізації. Сучасна наука все частіше відходить від фаталістичних сценаріїв, фокусуючись на вивченні реальних чинників, що впливають на виживання.

Раніше нові наукові дані вже ставили під сумнів поширену думку про те, що виключно спосіб життя є головним фактором довголіття, підкреслюючи складність взаємодії генетичних та зовнішніх чинників. Так само і в питанні виживання виду — майбутнє залежить від того, як людство відповідатиме на виклики сьогодення, а не лише від статистичних імовірностей, обчислених на основі минулого.

Таким чином, цифра у 17 100 років є цікавим інтелектуальним вправою для математиків, але не має сприйматися як неминучий графік зникнення людства. Історія цивілізації доводить, що здатність до інновацій та адаптації часто виходить за межі будь-яких статичних математичних моделей.