Промисловий розвиток півдня та сходу України наприкінці XIX століття супроводжувався не лише масштабним будівництвом заводів, але й появою унікальних архітектурних ансамблів

Місто Кам'янське, розташоване на Дніпропетровщині, зберігає одну з таких історичних пам'яток — Верхню колонію. Це район, який свого часу став справжнім шматочком Європи посеред українського степу, об'єднавши іноземний капітал, інженерну думку та західні стандарти життя.

Передумови виникнення європейського поселення

Історія Верхньої колонії нерозривно пов'язана із заснуванням Дніпровського металургійного заводу. У 1887 році Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство розпочало будівництво потужного підприємства. Оскільки капітал товариства був переважно бельгійським, польським та французьким, до Кам'янського масово приїжджали іноземні спеціалісти — інженери, управлінці, майстри.

Для забезпечення комфортних умов проживання керівного складу та технічної еліти товариство збудувало окреме поселення, яке отримало назву "Верхня колонія". На відміну від Нижньої колонії, де у значно гірших умовах мешкали звичайні робітники, верхня частина міста відрізнялася продуманим плануванням, мощеними вулицями та високим рівнем благоустрою.


Розбудова під керівництвом Ігнатія Ясюковича

Справжній розквіт колонії припав на період, коли директором заводу став видатний інженер та менеджер Ігнатій Ясюкович. Завдяки його ініціативам поселення отримало європейську інфраструктуру.

Як зазначає у своїх дослідженнях урбаністики директорка Музею історії міста Кам'янське, кандидатка історичних наук Наталія Буланова, керівництво заводу впроваджувало передові на той час соціальні та побутові стандарти для своїх працівників.

У Верхній колонії з'явилися водогін, електричне освітлення, каналізація. Для дозвілля іноземних спеціалістів були збудовані клуб, бібліотека, тенісні корти і навіть яхт-клуб на Дніпрі. Будинки зводилися з урахуванням європейських архітектурних тенденцій, часто з використанням місцевої жовтої цегли, що надавало району характерного вигляду.

Костел Святого Миколая як духовний центр громади

Збільшення кількості спеціалістів-католиків (переважно поляків та бельгійців) зумовило потребу у власному храмі. У 1895–1897 роках у Верхній колонії було зведено римо-католицький костел Святого Миколая. Будівництво фінансувалося коштом робітників і службовців заводу, а також за підтримки самого металургійного товариства.

Костел був збудований у неоготичному стилі за проєктом архітектора Маріана Харманського. Високі стрілчасті вікна, вежі та витончена форма зробили його архітектурною домінантою Кам'янського. Будівля вражала не лише зовнішнім виглядом, але й внутрішнім оздобленням, ставши духовним та культурним осередком для європейської громади міста.

Дослідники бельгійської та польської спадщини в Україні неодноразово підкреслювали унікальність цього об'єкта. У матеріалі авторитетного видання РБК-Україна, що базується на експертних краєзнавчих даних, детально розповідається про те, хто і навіщо будував в Україні "справжню Бельгію", де особлива увага приділяється саме Дніпровському металургійному товариству та європейським будівлям Дніпропетровщини. За словами експертів з архітектурної спадщини, збереження таких об'єктів має ключове значення для розуміння промислової історії регіону.

Спадщина Верхньої колонії сьогодні

Зміни політичних режимів та світові війни суттєво вплинули на долю Верхньої колонії. У радянські часи багато оригінальних будівель зазнали перебудов, а костел Святого Миколая тривалий час використовувався не за призначенням (зокрема, як автомийка та призовний пункт).

Проте сьогодні ця частина Кам'янського поступово повертає собі історичну цінність. Костел був реставрований і знову діє як храм, приваблюючи туристів та дослідників архітектури. Верхня колонія залишається яскравим свідченням того, як наприкінці XIX століття індустріалізація Дніпропетровщини супроводжувалася глибокою інтеграцією в європейський культурний та технологічний простір.