Сергій Комаров, вогнетривник з понад десятирічним досвідом, вже рік працює у коксовому цеху Каметсталь
Та подумки він час від часу повертається до рідної домівки в Авдіївці, яку полишив через війну, і на рідний АКХЗ, який зараз потерпає від ворожих обстрілів. Коли на початку квітня 2022 року у сусідній будинок влучив снаряд, він більше не зволікав. Зібрав швидко усю свою родину і власною автівкою повіз у бік Кам’янського.
«В мене не було вибору, я рятував найдорожче – життя сина. Хотів бачити свою родину в безпеці. Та їхав я не навмання – Кам’янське було найближчим містом, де працювало підприємство Групи Метінвест, і я мав надію отримати там роботу, щоб продовжити трудову кар’єру саме в компанії», – згадує Сергій Комаров.
Попри відоме прислів’я, цього разу склалося так, як бажалося. І роботу запропонували саме за фахом, і колектив виявився чудовий. Сергій вдячний своїм каметсталевським товаришам за розуміння, за підтримку. Зустріли щиро, по-чоловічому допомогли якнайшвидше адаптуватися у бригаді. Швидко оцінили досвід та вміння «новачка», а отже, дали змогу почувати себе впевнено на своєму звичному професійному рівні.
Читайте також: Українські бійці отримали від Метінвесту перший мобільний центр обробки даних
Сьогодні Сергій Комаров вправно виконує свої обов’язки вогнетривника у коксовому цеху Каметсталі. Уся вогнетривка кладка коксової батареї, усе, що пов’язане із якістю її обігріву, – то зона відповідальності їхньої бригади. Робота складна, не без певних ризиків, нерідко доводиться працювати на висоті. І досвід нашого героя вимагає від нього насамперед безпечної праці – власної і товаришів. Навіть якщо для цього необхідно постійно чітко контролювати дії не тільки свої, але й колег.
Сергій Сергійович готовий щедро ділитися своїми знаннями і досвідом із молодшими співробітниками – адже про наставництво пам’ятає ще з часів АКХЗ. Там свого часу він брав участь і в командах СПП – впроваджували пропозиції, спрямовані на підвищення надійності роботи обладнання, на зменшення витрат матеріалів. На Каметсталі вогнетривник також задумується про ідеї щодо підвищення ефективності роботи.
«Стабільна робота на Каметсталі дійсно стала моєю точкою опори. Я також дуже радий за сина, який у Кам’янському поступив у технікум, має багато хороших друзів. Йому дуже подобається місто, і він хоче залишитися тут після навчання. Я поділяю його думку, однак… все одно сподіваюся, що повернуся до Авдіївки – відбудованої і відновленої. Відбудують і наш коксохім, а ми вже самі відбудуємо свій будинок, і будемо, як то кажуть, жити і добра наживати. І ми всі віримо у наших чудових хлопців, наших воїнів – на їхніх плечах до нас прийде Перемога», – впевнений Сергій Комаров.