У водоймах Дніпропетровської області дедалі частіше фіксують масове поширення незвичайної водяної рослини

Водяний горіх плаваючий, відомий також як чилім або рогульник, привертає увагу своїм незвичним насінням, що візуально нагадує голову рогатого чортика. Протягом тривалого часу ця рослина перебувала під суворою охороною, однак зміна клімату та стану річок перетворила її з рідкісного виду на серйозну загрозу для водних екосистем регіону.

Історична цінність: як рогатий делікатес рятував життя

Водяний горіх має багату історію використання на території сучасної України. Всередині твердої рогатої оболонки міститься біле крохмалисте ядро, яке за смаковими властивостями нагадує суміш картоплі та їстівного каштана.

Історичні дані свідчать, що у періоди неврожаїв та голоду початку XX століття чилім був важливим джерелом харчування для мешканців прибережних сіл уздовж річки Дніпро. Його споживали у сирому вигляді, запікали, варили та навіть перетирали на борошно для випікання хліба. До будівництва каскаду дніпровських гідроелектростанцій ця рослина була звичним елементом раціону, проте зміна гідрологічного режиму призвела до різкого скорочення її популяції у другій половині минулого століття. Це стало причиною занесення чиліма до Червоної книги України.


Чому рослина стала загрозою для водойм Дніпропетровщини

Ситуація кардинально змінилася за останні десять років. Глобальне потепління, підвищення середньорічної температури води та уповільнення течії у водосховищах Дніпропетровської області (зокрема у Кам'янському та Дніпровському) створили ідеальні умови для безконтрольного розмноження водяного горіха.

Рослина формує на поверхні води щільний килим із листя. Цей процес призводить до кількох негативних екологічних наслідків:

  • Блокування доступу сонячного світла до товщі води.

  • Зупинка процесу фотосинтезу у підводних рослин.

  • Різке зниження рівня розчиненого кисню у воді.

  • Масовий замор риби, яка не може дихати та втрачає природні нерестовища.

Крім того, тверді рогаті плоди, що осідають на дні або викидаються хвилями на берег, становлять небезпеку для відпочивальників, оскільки здатні пробити навіть взуття з тонкою підошвою.


Офіційна позиція експертів та виключення з Червоної книги

Через масштабне захоплення акваторії Дніпра екологи забили на сполох. У березні 2021 року Кабінет Міністрів України офіційно виключив водяний горіх (Trapa natans) з Червоної книги України. Це рішення дозволило розпочати заходи з механічного розчищення акваторій.

Голова Національної екологічної ради України Олександр Чистяков у своєму коментарі для видання УНІАН наголосив на катастрофічних масштабах поширення цієї рослини.

"Водяний горіх став справжнім лихом для каскаду дніпровських водосховищ. Рослина розрослася настільки, що покриває десятки квадратних кілометрів поверхні води. Під її щільним листям гине все живе, адже кисень не потрапляє у воду. Доки вид був у Червоній книзі, його не можна було чіпати, що призвело до екологічної деградації цілих ділянок Дніпра", — зазначає експерт.

Місцеві науковці підтверджують цю тенденцію. Кандидат біологічних наук, доцент кафедри геоботаніки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Борис Барановський під час аналізу стану флори регіону для порталу Gorod.dp.ua пояснив механізм локального поширення чиліма.

За словами біолога, водосховища Дніпропетровщини перетворилися на своєрідні стоячі озера, що є оптимальним середовищем для водяного горіха: "Ця рослина любить мілководдя, що добре прогрівається, і відсутність швидкої течії. Наше завдання сьогодні — не зберігати його, як це було раніше, а контролювати чисельність, інакше мілководні затоки регіону остаточно перетворяться на болота".

Наразі розчищення водойм від водяного горіха на Дніпропетровщині потребує залучення спеціалізованої водної техніки. Екологи наголошують, що боротьба із цією рослиною має носити системний характер, інакше екосистема головної водної артерії країни продовжить деградувати.