Історію про втрати й надію, про біль і силу духу, а головне - про людяність, яка допомагає долати найтемніші часи, розповіли у БФ «Карітас»

Майже рік після початку повномасштабної війни 81-річний Володимир Йосипович і 72-річна Тетяна Герасимівна намагалися триматися за свій дім.

Їхня оселя у Бахмуті - це не просто будинок. Це місце, де минали їхні найщасливіші роки: затишок, квіти, щедрий сад і город, який вони плекали все життя. Пан Володимир відпрацював газоелектрозварювальником, пані Тетяна - електрозварювальницею. Вони завжди відзначалися працьовитістю і любов’ю до свого куточка землі.

Війна не шкодує нікого і поступово місто перетворювалося на руїну, і звичне життя стало небезпечним.

У вересні 2022 року трагедія торкнулася і їхньої родини: чоловік отримав осколкове поранення.

«Тоді навіть лікарі не могли допомогти - лікарні були порожні, аптеки закриті. Але нам пощастило потрапити на добрих людей, які допомогли дібратися до лікарні у Костянтинівці. Там чоловік отримав необхідну медичну допомогу», - поділилася жінка.

Кулі над головою змусили прийняти рішення

Повернувшись додому після лікування, подружжя зрозуміло: залишатися більше неможливо.

«Ми тримали домашнє господарство. Якось я вийшов у двір, аби нагодувати тварин. Тільки-но підняв руку, як кулі просвистіли за кілька сантиметрів від моєї голови. Страх скував мене. Я зрозумів: треба їхати», - розповів Володимир Йосипович.

Зібравши найнеобхідніше, подружжя вирушило у невідомість. Дорога була нелегкою, але поруч знову опинилися чужі, але небайдужі люди, які простягнули руку допомоги. Так вони й потрапили до Кам’янського - міста, яке стало для них новим прихистком.


Сам на сам із труднощами

Сьогодні, в умовах непростого побуту, подружжю нелегко: Володимир Йосипович через хвороби майже не виходить на вулицю, а Тетяна Герасимівна ледь пересувається квартирою. Їхня сила духу не згасла, але вони потребували участі сторонніх.

Працівники проєкту «S.U.P.E.R. Невідкладна допомога та реабілітація для населення України» стали для подружжя надійною підтримкою.

Пані Ірина - соціальна працівниця проєкту, яка не лише робить покупки та допомагає по господарству, а й дарує щось набагато важливіше - відчуття затишку та турботи літнім людям. В межах проєкту благодійний фонд «Карітас» забезпечив чоловіка та дружину продуктовими та гігієнічними наборами, телемедичними консультаціями та психологічною і медичною допомогою.

«Ми вдячні за кожен новий день і за тих, хто підтримує нас», - говорить пані Тетяна.

Тепер новий дім пенсіонерів наповнений вдячністю та вірою, а допомога небайдужих людей додає сил продовжувати боротися.