Мешканцям Верхньодніпровська пощастило: у них практично в межах міста існує справжнє природне диво - урочище Римський ліс

Для степової зони це явище є незвичайним. Феномен Римського лісу полягає в тому, що на Правобережжі Дніпра після побудови каскаду водосховищ подібних природних лісів не збереглося. Про це розповів сайт dnipro.libr.dp.ua

Римський ліс слід вважати досить великим для степів монолітним лісовим урочищем (63 га), розташованим у пониззі річки Самоткань, правої притоки Дніпра. Власне, лісові угруповання займають до 80% площі всього урочища. Майже весь ліс має природне походження, виняток становлять лише штучні деревостани у північній частині, а також мішані за походженням лісові угруповання у східній і північно-східній частинах.

На противагу збідненим у видовому відношенні та структурній організації штучним насадженням найбільший геоботанічний і природоохоронний інтерес становлять старовікові природні деревостани у південній половині урочища. Тут найстаріші білі тополі мають діаметр стовбура до 1,1 м, а дуби - відповідно до 0,8 м. Ботанічною подією стала знахідка в гущавині дібров невеликої популяції тюльпана «Ніфонтіана» - тюльпана дібровного з дуже своєрідним забарвленням квіток: лілово-білуватим із жовтими серединками.

У Римському лісі мешкає чимало тварин, серед яких дев’ять видів занесені до Червоної книги України, чотири - до Європейського Червоного списку, 28 видів включені до списку Бернської конвенції. Серед наземних хребетних тварин птахам тут належить особлива роль. Вони є найбільш яскравими представниками фауни будь-якої території. В околицях міста тимчасово перебуває або гніздиться не менше 90 видів птахів, яких можна віднести до категорії рідкісних. За останні півстоліття, за даними наукових досліджень, тут виявлено 257 видів птахів, тобто орнітофауна лісу становить більше половини від усього складу птахів України, яких налічується 425 видів.

Щодо походження назви, її пов’язують із давньою назвою села, що знаходилося неподалік лісу - Рим. Ця назва зустрічається на дореволюційних картах, але нині офіційно не вживається. Лише від місцевих мешканців можна почути «живе на Риму», «поїхали на Рим», адже сьогодні села Рим немає навіть на топографічних картах. Як згадка про нього залишився Римський ліс.

«Зелені легені» Верхньодніпровська поєднують естетичну насолоду і джерело ботанічних досліджень, релакс і оздоровлення. У перспективі цей природний об’єкт може бути внесений до складу регіонального ландшафтного парку або навіть національного природного парку.

Легенда про Римський ліс

Колись, у далеку сиву давнину, в долині річки Самоткань одними з перших господарів пасовищ були загадкові кіммерійці -пастухи-кочівники. Їх витіснили племена скіфів, а тих, у свою чергу, сармати. Наші степи були свідками великого переселення народів і боротьби місцевого населення - слов’ян - проти готів у союзі з гунами.

Якось, ніхто не пам’ятає коли саме, поблизу гирла річки Самоткань було засноване містечко Римове, назване так воїнами, які повернулися з походу гунської армії Аттіли на справжній Рим. Біля поселення стіною стояв великий різнолистяний ліс, який також назвали Римським. Люди, де б вони не перебували, завжди намагалися селитися поблизу річок, озер або лісу. Важко було вціліти Римову на шляху великого переселення народів, які рухалися з глибини Азії на Захід.

У середині XI століття, витіснивши печенігів, у придніпровських степах з’являються половці. Самі себе вони називали кипчаками. Назва «половці», ймовірно, походить від полового, солом’яно-білого кольору їхніх шапок. Найбільші половецькі центри - кочовища - розміщувалися на цій території.

Осілі селяни-землероби не мирилися з кочівниками і не раз вступали з ними у смертельні бої. Майже два століття, від появи половців і до їх знищення монголо-татарами, відбувалися постійні набіги на русичів. Швидкість і невловимість степових вершників вражала. Від безперервних нападів пустіла земля.

Та все ж береги повноводної Самоткані, вкриті густим лісом, ховали поселення місцевого люду. У IX–X століттях, коли набирала сили Київська Русь, коли Дніпром униз до моря «з варяг у греки» рухалися військові та торгові каравани, тут постійно стояли сторожові пости київських дружинників, щоб вчасно попередити про напади печенігів, а згодом половців.

Володимир Мономах згадував у своєму «Повчанні» про похід на Римове - один із походів 1103 року. Тоді його військо завдало поразки половецьким князям біля цього містечка. Але мир тривав недовго. Через 82 роки половецький хан Кончак, повертаючись із походів, вирішив помститися Римовому. Він форсував річку і пішов на штурм міста. Як розповідає «Літопис Руський», частина укріплень обвалилася, серед городян почалася паніка, і місто було захоплене. Саме ці події, ймовірно, згадуються у «Слові о полку Ігоревім»: «Се в Римові кричать під шаблями половецькими…».

Після розгрому половцями, а згодом і татаро-монгольської навали у XIII столітті місто було знищене. Проте Римський ліс став прихистком для людей. Він давав їжу, деревину для житла й опалення, а річка - воду та рибу. Навколишні степи з родючими чорноземами дозволяли виживати. Саме так люди змогли зберегти життя на цих землях. Згодом тут оселялися козаки, і з їхнього зимівника виріс Верхньодніпровськ.

Давно вже немає Римового, але пам’ять про нього зберігає цей ліс. У шелесті листя і співі птахів можна почути, якщо добре прислухатися, відлуння минулого - дзвін шабель, тупіт кінських копит і голоси наших далеких предків, які жили, кохали, воювали та берегли свою землю.