Весна 2026 року продовжує формувати жорстку судову практику щодо порушень мобілізаційного законодавства

Покровський районний суд Дніпропетровської області поставив крапку у справі місцевого мешканця, чия юридична необізнаність та категорична відмова від служби призвели до найсуворішого заходу покарання — реального позбавлення волі на строк у 3 роки. Цей випадок слугує наочним уроком того, що в умовах воєнного стану емоційні аргументи програють сухим нормам права.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, конфлікт із законом розпочався ще у травні 2024 року. Після проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), яка визнала громадянина придатним до служби, йому спробували вручити повістку для відправки до підрозділу. Замість того, щоб діяти у правовому полі, підсудний обрав шлях прямого протесту: він не лише відмовився від документа, а й зафіксував це письмовою заявою, фактично власноруч підписавши собі обвинувальний акт.

Читайте також: У Міноборони пояснили, чи вважається кинута в поштову скриньку повістка врученою

Критичні помилки захисту, що вплинули на рішення суду:

  • Відсутність офіційного оскарження: Підсудний наголошував на незадовільному стані здоров’я та стверджував, що медогляд тривав лише 30 хвилин. Проте суд встановив, що за весь час від проходження комісії до судового засідання чоловік не зробив жодної спроби оскаржити висновок ВЛК у вищих інстанціях або в адміністративному суді.
  • Прямий умисел на ухилення: Наявність власноруч написаної заяви про «відмову від служби» стала для обвинувачення ключовим доказом того, що підсудний діяв свідомо, маючи на меті саме уникнення конституційного обов’язку, а не захист своїх прав.
  • Визнання провини без каяття: Хоча чоловік визнав факт відмови, його подальша позиція в суді базувалася на запереченні легітимності медичного висновку без належних доказів, що суд розцінив як спробу уникнути відповідальності, а не як щире каяття.

«Незгода з рішенням медичної комісії не є законною підставою для ігнорування мобілізаційного розпорядження. Юридичний алгоритм вимагає спершу оскаржити рішення ВЛК, і лише за наявності зупинення дії цього рішення громадянин має право не з’являтися за повісткою», — зазначають експерти з права.

Кваліфікувавши дії підсудного за статтею 336 Кримінального кодексу України, суд призначив покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Суддя не знайшов підстав для застосування іспитового терміну (умовного покарання), зважаючи на те, що правопорушення було вчинене в особливий період, а позиція підсудного залишалася демонстративно конфронтаційною.

Для мешканців Дніпропетровщини цей вирок є чітким сигналом: будь-які претензії до роботи ТЦК чи ВЛК мають вирішуватися виключно через процедури оскарження. Самостійна відмова від виконання обов’язків захисту держави на підставі власних переконань у 2026 році неминуче веде до кримінальної реєстрації та реального тюремного ув’язнення.