Рятував людей і тварин під обстрілами: історія поліцейського з П’ятихаток, який повернувся на службу після поранення

З липня 2021 року Олександр Безрідний очолює сектор превенції відділення поліції № 7 Кам’янського районного управління поліції. Під його керівництвом працюють дільничні офіцери, які називають його не лише керівником, а й старшим товаришем – він завжди підтримає, підкаже та першим стане до роботи. Про це повідомляє Кам'янське районне управління поліції.

Щоденні виїзди на виклики, спілкування з громадянами, вирішення конфліктів, турбота про безпеку мешканців – усе це давно стало частиною його життя. Люди знають Олександра як відкритого та справедливого правоохоронця, тому нерідко звертаються до нього не лише за допомогою, а й за порадою.

Сьогодні Олександр поділився спогадами про один із найскладніших періодів своєї діяльності на Херсонщині.

На початку 2023 року у складі зведеного загону поліції Дніпропетровщини він вирушив у деокуповані населені пункти Херсонської області. У Бериславському районі правоохоронці несли службу на блокпостах, доставляли гуманітарну допомогу, забезпечували евакуацію населення та залишалися поруч із людьми навіть тоді, коли селище щодня здригалося від вибухів.

«Обстріли майже не припинялися. Артилерія, РСЗВ, авіабомби. Спочатку ворог бив по військових, поліцейських, медиках, рятувальниках. Потім почав просто знищувати все навколо», – згадує Олександр.

Та найбільше капітана вражали не руйнування, а людські долі. Він згадує літніх людей, які не хотіли залишати свої домівки, хоча навколо вже було смертельно небезпечно. Пам’ятає очі тих, хто сідав до евакуаційного транспорту з кількома сумками в руках.

«У тих сумках було все їхнє життя. Дивишся на це і розумієш, наскільки боляче людям залишати рідний дім. Серце стискалося щодня, але ми не мали права показувати свої емоції. Люди чекали від нас підтримки», – розповідає чоловік.

Найнапруженішими були моменти роздачі гуманітарної допомоги та ліків. Правоохоронець каже, що коли починався обстріл, найбільше хвилювалися за людей. Хотілося встигнути допомогти кожному. Одного разу авіабомба впала на територію місцевої школи.

«Дітей там не було, але саме тоді я особливо гостро відчув, що війна намагається забрати майбутнє», – з сумом згадує Олександр.


З часом багато місцевих жителів стали для правоохоронців майже рідними. Один із чоловіків допомагав ремонтувати автомобілі, інший – знаходити безпечні шляхи там, де навколо вже були заміновані території. Були й ті, хто до останнього відмовлявся їхати, вірячи, що зможуть перечекати небезпеку вдома.

«Ми знали багатьох по іменах. Переживали за них, як за своїх близьких», – розповідає Олександр.

Особливе місце в спогадах займають і тварини, яких доводилося рятувати нарівні з людьми. Під час розбору завалів після чергового обстрілу правоохоронці почули дивний звук. Під уламками будинку вони знайшли великого собаку. Чотирилапий залишився жити поруч із ними. Іншого разу кішка буквально привела поліцейських до своїх кошенят, захованих у кущах неподалік дороги. Усю пухнасту родину вони забрали до себе.

Олександр розповідає, що попри щоденну загрозу, серед вибухів та руйнувань люди продовжували жити, підтримувати одне одного та вірити в краще. Селище знаходилося на березі річки, і майже в кожній родині були рибалки.

«І в мене тоді була одна маленька мрія – хоча б декілька годин просто посидіти на березі з вудкою разом з місцевими та дивитися, як сонце ховається за обрієм, а навколо панує тиша», – ділиться спогадами поліцейський.

На жаль, це бажання тоді залишилося нездійсненним. Під час одного з чергувань ворожий БПЛА типу «Ланцет» влучив у блокпост. Вибухова хвиля відкинула Олександра на кілька метрів. Майже нічого не чуючи, він підвівся та кинувся шукати побратима. На щастя, той був живий. Попереду були лікарні, довге лікування та реабілітація. Але найголовніше – нині поліцейський пройшов цей складний період і зміг повернутися до виконання своїх обов'язків.

 

Навіть після важкого поранення Олександр не залишив справу життя, а продовжує працювати заради безпеки громадян, доводячи власним прикладом, що покликання поліцейського вимірюється не званнями чи нагородами, а готовністю залишатися поруч із людьми у найскладніші хвилини.

За мужність та відданість Олександр Безрідний нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Та найціннішим для нього залишаються врятовані життя та щира вдячність людей.