Після чотирьох років війни українці стали щасливішими: що показало нове опитування

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) оприлюднив дані про самооцінку щастя населення України станом на травень 2026 року. Попри четвертий рік повномасштабної війни, більшість українців — 71% — вважають себе щасливими людьми, і цей показник фактично повернувся до довоєнного рівня грудня 2021 року.

Скільки українців щасливі

Опитування проводили з 7 травня по 3 червня 2026 року методом телефонних інтерв'ю серед 2007 респондентів на підконтрольній Україні території. З них 31% заявили, що є однозначно щасливими, а 40% обрали відповідь «скоріше так, ніж ні» — разом це і дає 71%. Ще 11% відповіли «і так, і ні», що відображає неоднозначне ставлення до власного життя, а 16% вважають себе нещасливими чи скоріше нещасливими (9% «скоріше ні» та 7% категоричне «ні»). Тобто щасливих в Україні більш ніж утричі більше, ніж нещасливих.

Що визначає рівень щастя

Дослідники виділяють кілька стійких факторів. Вік має обернений зв'язок: серед людей до 40 років щасливими почуваються 75%, а серед тих, кому за 70, — лише 60%. Це відрізняє Україну від багатьох досліджень у США та Європі, де залежність щастя від віку має U-подібну форму зі спадом приблизно до 45–50 років і подальшим зростанням.

Добробут і здоров'я впливають майже лінійно: серед респондентів із дуже низьким достатком щасливі лише 48%, а серед найбільш забезпечених — 91%. Та сама закономірність зі здоров'ям — серед людей з поганим станом здоров'я щасливих близько 50%, серед найздоровіших — 91%. Ще один вагомий чинник — розуміння сенсу власного життя: серед тих, хто чітко його усвідомлює, щасливих 79%, тоді як серед тих, хто не знає, у чому цей сенс, — лише 41%.

Як змінювалося відчуття щастя під час війни

У грудні 2021 року, за два місяці до вторгнення, щасливими вважали себе 71% українців — практично той самий показник, що і зараз. До кінця 2023 року, попри вже два роки повномасштабної війни, рівень залишався близьким до довоєнного. Але впродовж 2024 року він помітно знизився — приблизно з 62% до 58%. Далі відбулося доволі швидке відновлення: у грудні 2025 року щасливими почувалися вже 69% опитаних, а до травня 2026 року показник зріс до 71%.

Показово, що це відновлення відбулося майже не за рахунок зменшення частки нещасливих — вона лишається стабільною на рівні 16% ще з грудня 2024 року. Натомість суттєво, з 25% до 11%, скоротилася частка тих, хто відповідав невизначено — «і так, і ні». Тобто значна частина людей перейшла не від нещастя до щастя, а від амбівалентного сприйняття власного життя до більш чіткої позитивної оцінки.

Чому так відбувається попри триваючу війну

Президент КМІС Володимир Паніотто пояснює це явище через призму психологічної адаптації: за роки війни люди виробили нові стандарти порівняння — те, що в мирний час здавалося серйозною проблемою, під час війни оцінюється інакше, а сам факт, що людина та її близькі живі, мають житло й роботу, для багатьох набув значно більшої ваги. Дослідник також припускає роль оптимізму щодо майбутнього країни: у попередніх дослідженнях КМІС фіксував майже лінійний зв'язок між тим, наскільки оптимістично людина оцінює перспективи України, і рівнем власного щастя — про те, якою українці бачать свою країну через десять років, kamenskoe.city вже писав окремо. Окремим фактором могло стати й зростання спроможності України завдавати ударів углиб території Росії — це, за гіпотезою дослідників, здатне зменшувати відчуття безпорадності в суспільстві.

Це не означає, що війна стала легшою

Автори дослідження застерігають від спрощеного тлумачення результатів: зростання рівня щастя не свідчить про те, що об'єктивні умови життя українців покращилися. Війна триває, люди продовжують зазнавати втрат і труднощів — ідеться радше про здатність людей адаптовуватися до надзвичайно складних обставин і змінювати власні критерії оцінки життя. При цьому за цифрою 16% нещасливих стоять мільйони людей, для яких наслідки війни, втрати, проблеми зі здоров'ям чи матеріальні труднощі залишаються по-справжньому тяжкими — і саме для таких випадків у Дніпропетровській області продовжують працювати центри психологічної підтримки та життєстійкості.