Петро Петрухін вже багато років працює електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування доменного цеху Каметсталі

Проте у 2022-му йому судилося опанувати іншу професію з нелегким життєвим досвідом – зв’язківець Збройних Сил України.

І хоча зв’язківці, на перший погляд, залишаються в тіні основних бойових спеціальностей, їхня роль є незамінною для військових на полі бою. Забезпечення надійного зв’язку на фронті допомагає не тільки у веденні бойових дій, але й у підтримці воєнною технікою та зброєю наших військових.

Читайте також: Двічі переселенка Тетяна Верцанова очолила депо з ремонту вагонів на Каметсталі

Коли прийшла повістка, у мене не було жодних «якщо» і «але», - розповідає Петро. - Бо з 24 лютого в Україні настала зовсім інша реальність. Ми, чоловіки, повинні були стати на захист наших дружин, дітей та батьків, які все життя працювали і створювали цей мирний світ для нас. Вони не повинні були цього втратити. Дружина і мама, звісно, переживали за мене, однак розуміли, що так необхідно і по-іншому не буде.

Вишкіл новобранців у навчальному центрі, далі – служба на Донецькому напрямку. Петро потрапив у склад Маріупольського окремого батальйону територіальної оборони. Він як зв’язківець відповідав за налаштування та належну роботу комунікаційних систем, за допомогою яких командування координувало дії підрозділів на бойових позиціях.

Читайте також: На Каметсталі пройшли зустрічі «без краваток» новоприйнятих працівників зі своїми керівниками - говорили про згуртовання команди

Ми забезпечували стабільний зв’язок, встановлювали антени, прокладали високочастотні кабелі на великі відстані, а для цього копали траншеї, іноді впродовж кількох кілометрів. Робити це доводилося навіть на замінованих ділянках, тож нам допомагали наші сапери. Чи було нам страшно? Так, звісно. Але ми з товаришами усвідомлювали, що робимо усе правильно, - згадує Петро Петрухін.

Стимулом для чоловіка була підтримка його родини. Дружина разом з дітьми завжди були на зв’язку і підтримували морально, колеги по цеху також дзвонили і допомагали усім, чим могли. Через п’ять місяців Петро Петрухін демобілізувався за сімейними обставинами і продовжив свою роботу на Каметсталі.

Читайте також: Енергетична незалежність: Каметсталь модернізує газове господарство для власних потреб

Я дуже вдячний компанії та підприємству за те, що зміг повернутися на свою посаду електромонтера. Та спочатку після повернення мені надали відпустку, адже ветеранам, щоб успішно стати до роботи, потрібно спочатку зібрати себе морально. Власне, поки я перебував на службі, Метінвест теж постійно допомагав з обмундируванням та підтримував мою родину, за що я дуже вдячний.

Хоча війна залишила свої важкі спогади, Петро дивиться в майбутнє з надією на мир, який обов’язково одного дня настане в Україні. Відновлення країни починається з кожного з нас, і кожен, як Петро Петрухін, своєю працею і відданістю своїй справі вносить частинку себе у це відродження.