Втрата дому та вимушений переїзд забрали у маленького Сашка впевненість і бажання спілкуватися - у дитячому просторі «Карітасу» він знову відкрив для себе дружбу, творчість і віру у власні сили
Пані Вікторія разом із чоловіком, сином Олександром та донькою Ангеліною була змушена залишити рідний дім у Покровському районі Донецької області. За два місяці до окупації родина виїхала з рідного міста, рятуючись від постійних обстрілів.
«Ми покинули Українськ, залишивши все, що мали. Будинок був пошкоджений уламками снарядів, вікна вибиті. Жити там стало небезпечно», - пригадує пані Вікторія.
У Кам’янському сім’я почала нову сторінку життя, винайнявши невелику квартиру. Переїзд особливо тяжко вплинув на дітей. Старша донька Ангеліна продовжила дистанційне навчання у своїй школі, а от молодший син Олександр пережив глибшу кризу, адже змушений був змінити місце навчання.
Хлопчик болісно сприйняв втрату дому та звичного оточення. У школі він почав замикатися в собі.
«У Сашка було все, а тепер - нічого. Це породило в ньому невпевненість», - розповідає мама.
Згодом, під час реєстрації на новому місці проживання, родина дізналася про благодійний фонд «Карітас Кам’янське».
«Після першого заняття у дитячому просторі “Карітасу” син захотів повертатися туди знову і знову, - каже пані Вікторія. - Я бачила, як Олександр буквально розквітає на очах. Вся квартира тепер прикрашена його роботами, і він із гордістю нам їх презентує».
Фахівчині проєкту створили атмосферу довіри й тепла, тож Олександр знову відчув себе потрібним і важливим.
«Мій син почав спілкуватися не лише з дітьми у центрі, а й з однокласниками. Фахівчині “Карітасу” навчили його цінувати себе, відстоювати власну думку та без страху знайомитися з новими людьми. У нього з’явилося багато справжніх друзів. Це безцінно», - ділиться мама.
Пані Вікторія дуже вдячна «Карітасу Кам’янське» за широку програму дитячого дозвілля: творчі майстер-класи, екскурсії, ярмарки, квести, ігри та дружні зустрічі.