Президент України підписав зміни до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та інших законодавчих актів, офіційно визнавши ВПО жителями громад, у яких вони проживають
Як це рішення вплине на переселенців та про всі його особливості дізнався в експертів сайт v-variant.com.ua.
За громадою переселенця закріплює довідка ВПО
З моменту її отримання вимушено переміщені особи мають право офіційно брати участь у житті громади.
Закон про зміни у місцевому самоврядуванні був прийнятий минулого травня. Понад пів року він перебував на підписі у Президента України.
Підписаний закон визнає вимушених переселенців жителями тих громад, у яких вони зареєстровані.
«Прийнятим законом передбачається, що внутрішньо переміщені особи зможуть брати участь у соціально-політичному житті громади, у яку вони переселилися, отримавши довідку ВПО. Це означає, що вони зможуть брати участь у виборах, різних місцевих ініціативах і активно впливати на життя громади, де проживають. Це нововведення безсумнівно сприяє інтеграції ВПО в громади через їхню активну участь у місцевому управлінні», - розповіла юристка гарячої лінії ГО «Донбас SOS» Богдана Гончар.
Експертка з питань внутрішнього переміщення Марія Красненко підкреслила, що рішення визнати переселенців жителями громади є відносно новим. До повномасштабного вторгнення такі питання вирішували локально, коли окремі громади приймали статути про визнання переселенців своїми жителями. Після прийняття та підписання закону тепер усі громади мають визнати переселенців своїми мешканцями.
Закон «відрізає» переселенців від рідних громад
У соціальних мережах українці та українки з тимчасово окупованих чи прифронтових територій висловили своє занепокоєння, що закон «відріже» їх від рідних громад.
«Неоднозначне для мене рішення. Про що воно? Про так звану інтеграцію в приймаючу громаду, яка по суті зводиться до можливості голосувати на місцевих виборах. Адже медичні, освітні та інші послуги й так доступні всім. І не обовʼязково бути ВПО, можна просто переїхати в іншу громаду, зареєструвати місце проживання і вуаля - садочок, школа, лікарня, ЦНАП», - написав мешканець Торецька та координатор ГО «Сильні громади» Андрій Грудкін.
Громадський діяч поставив питання, чи може таке рішення стати першим кроком до поступової ліквідації релокованих військових адміністрацій.
«Якщо так, то це сигнал фактичної відмови від збереження локальної ідентичності переміщених корінних мешканців міст і селищ, які перебувають в окупації чи зоні активних бойових дій. А також відмови від тяглості українського врядування цими територіями та збереження єдності локальних спільнот, нехай і розпорошених. До збереження герба врешті решт. Це дуже небезпечно стратегічно. Усі ці форсовані інтеграційні процеси, які розглядаються лише у вимірі послуг, а не у вимірі масових людських болей та потреб, призведуть до вимивання корінної ідентичності. І як результат - до пригнічення голосу корінного населення щодо деокупації рідної землі», - наголосив Грудкін.
Переселенці зможуть брати активну участь у житті двох громад
Варто зазначити, що для ВПО не виключається можливість брати участь у соціально-політичних процесах своєї громади, у якій вони прописані та з якої евакуювалися. Наприклад, якщо людина виїхала з Краматорська до Львова, вона, отримавши довідку ВПО, має право брати участь у житті як львівської, так і краматорської громади.
Юристка Богдана Гончар підтверджує, що в мешканців тимчасово окупованих та прифронтових територій має бути можливість брати участь у соціально-політичному житті своїх громад:
«Однак на сьогодні ситуація є дуже складною, оскільки, з одного боку, люди мають право на підтримку та участь у житті своїх громад, але з іншого боку, через відсутність контролю з боку української влади над тимчасово окупованими територіями реалізувати ці права дуже важко. Я розумію, що бажання сплачувати податки на своїй території та брати участь у місцевих процесах важливе для кожного, але для цього необхідна стабільність і законодавча підтримка, яка зараз є обмеженою через обставини», - вважає експертка.
За її словами, питання підтримки таких громад залишається відкритим, і, на жаль, воно потребує більш комплексного підходу, щоб забезпечити справедливість і можливість для їхнього розвитку навіть у таких складних умовах.