Пам’ять у кожному виробі: миловарка з Вільногірська оживила мрію загиблого сина-героя у своїх роботах

Оксана з Вільногірська втратила найріднішу людину - свого сина. Але разом із болем у її житті з’явилася й місія - продовжити його мрію

Сьогодні жінка створює мило ручної роботи, вкладаючи у кожен виріб пам’ять, любов і тепло серця. Історію миловарки розповів сайт vilnohirsk.in.ua.

Ідея виготовлення мила належала її синові Володимиру Селегею. Саме він зробив перший виріб, а мама лише допомагала. Тоді це було звичайне захоплення - спроба створити щось власноруч. Перше мило було простим: прямокутної форми, різнокольорове, з чоловічим ароматом. Але саме з нього почалася історія, яка згодом набула зовсім іншого значення.

У січні 2026 року життя родини поділилося на “до” і “після”. Володимир загинув, виконуючи бойове завдання поблизу Синельниківського району, захищаючи Україну.

Втрата стала нестерпним болем для матері. Але саме пам’ять про сина не дозволила їй зламатися. За словами Оксани, поштовхом стала підтримка людей: вона згадує, що одна жінка написала їй - якщо у дитини була мрія, потрібно зробити все можливе, щоб вона здійснилася. Саме тоді вона зрозуміла, що має продовжити справу, яку так хотів розвинути її син.

Відтоді кожен шматочок мила для неї - це більше, ніж просто виріб. Це спосіб зберегти пам’ять про Володимира, продовжити його шлях і подарувати людям частинку тепла.

Процес створення мила займає різний час. Простий виріб можна зробити за одну-дві години. Але складні композиції, особливо квіткові букети (на фото), потребують значно більше зусиль: спочатку створюються окремі елементи, а потім вони об’єднуються в єдину композицію.

Майстриня зізнається, що іноді доводиться переробляти роботу кілька разів, поки результат не стане ідеальним. А буває, що ідея з’являється раптово — і все виходить з першої спроби.

Найбільше Оксана любить працювати з квітковими формами. Її тюльпани та білі троянди виглядають майже як справжні. Вона обирає ніжні аромати - переважно квіткові або цитрусові.

Жінка веде сторінку в TikTok і пропонує свої вироби людям, але підкреслює: це не про заробіток. Для неї важливо інше - зробити так, як мріяв її син.

Володимир хотів, щоб їхні вироби дарували радість і стали відомими, а з часом - щоб вони відкрили власну невелику крамницю.

Сьогодні ця мрія продовжує жити у кожному виробі, створеному руками його мами. І в кожному з них - не лише краса, а й пам’ять, яка сильніша за біль.

Оксана вірить: її син бачить усе це і радіє, що вона не залишила їхню спільну справу.